Про героя терористів Кобзона і Європу
Нинішня Європа побудована на засадах гуманізму. Там скасовано смертну кару, навіть для серійних убивць, там надають притулок мільйонам мігрантів, включно з нелегальними, там на першому місці — турбота про права найрізноманітніших меншин, там уже розпочали вносити до конституцій статті про права тварин. У цей потік переможного гуманізму нещодавно потрапив і депутат Держдуми РФ Йосиф Кобзон — йому, попри включення до списку російським політиків, яким заборонено в’їзд до Євросоюзу в силу їхньої затятої імперської агресивності щодо України, дозволили відвідувати Європу. Виявляється, як стверджує міністерство закордонних справ Німеччини, «режим санкцій ЄС передбачає можливість того, що країни-члени з міркувань невідкладної гуманітарної необхідності в окремих випадках роблять винятки із заборони на в’їзд». Таким винятком і став Кобзон, якому стало потрібним негайне лікування в Італії — і він одразу отримав в’їзну візу терміном на рік...
Що ж, якби справді йшлося про тяжкохвору людину, яка без допомоги передової європейської медицини от-от потрапить у кращі світи, то питань не було б. Але депутат Кобзон перед поїздкою до Італії нелегально (тобто з грубими порушеннями українських законів) з’їздив до Донецька, там дав аж два (!) сольних (!!) концерти (!!!), а потім одержав із рук одного з головних терористів Захарченка «золоту зірку героя ДНР». Ну, а яка «нагорода» без обмивання? І хряснули Кобзон із Захарченком горілочки... От тепер «важкохворий» може і до Італії їхати.
Утім, головний цинізм ситуації навіть не в цьому, а в тому, що перед цим Кобзон (знов-таки, всупереч українським законам) зробив рейд по окупованому Криму, де, зокрема, заявив (цитую мовою оригіналу): «Мы находим по телевидению: «Спасите ребенка». Но что делать? Это несчастье, я сочувствую матери ребенка. Но для того, чтобы собрать валюту и вылечить ребенка, может быть целесообразнее, не потому что там не обращают внимание на этого больного ребенка, а может быть, целесообразнее по приоритетности собрать средства и помочь Крыму, помочь достать медикаменты». Іншими словами, нічого лікувати дітей за кордоном, треба допомагати Криму, а за кордоном лікуватимусь я сам. Що ж, це логіка типового російського державного мужа, які майже всі та майже завжди були людожерами...
Російський публіцист і політик Борис Вишневський у зв’язку з цим слушно нагадав, що закон, який забороняє всиновлення російських дітей-сиріт іноземцями зі США та більшості країн ЄС, названий ще «законом негідників», побудований на інших засадах, ніж закони Європи: «Вот только «закон подлецов», оставивший множество детей без шанса на иностранное усыновление, и кого-то уже обрекший на смерть, а кого-то фактически к ней приговоривший, — за который голосовал Кобзон, и по сей день считающий свой поступок правильным, — никаких исключений «из соображений неотложной гуманитарной необходимости» не предусматривает».
У відповідь на це й на інші критичні репліки «герой» Кобзон заявив — я не читаю «жовту пресу» і не користуюсь Інтернетом, тому мені чхати на моїх опонентів. Що ж, маємо ще один зразок російської тоталітарної логіки — чхати на думку найкращих людей Росії...
І ще одна деталь до портрету політика Кобзона. Навесні у місті Читі зграя бездомних собак загризла дев’ятирічного хлопчика. Тож Кобзон рішуче висловився за «остаточне вирішення» проблеми безпритульних собак: усіх негайно відловити та знищити, а на різних там зоозахисників «плювати». Хоча насправді трагедія сталася не через собак, а через бездіяльність міської влади стосовно розв’язання питання безпритульних тварин: скажімо, стерилізовані пси стають менше агресивними; я вже не кажу про вилучення тварин для утримання їх у притулках. Але по всій Росії у відповідь на заклик впливового «думця» від правлячої партії розгорнулася кампанія варварського знищення всіх безпритульних тварин, не лише собак. «Під роздачу» потрапила й захисниця тварин із пригороду Самари, яку догхантер у відповідь на зауваження щодо того, що не можна нищити собак, просто зарізав, завдавши понад 20 ударів ножем. Остання за часом подія з цього ряду — вбивство догханерами собаки-рятувальника Баггі у місті Томську... І тут — знову-таки логіка російського політика: ліс рубають — тріски летять, і нехай цією тріскою буде загублена в лісі дитина чи людина під завалами будинку, яких знайти і порятувати могла Баггі...
Що ж, велика політика — це майже завжди брудна справа. Та невже в Євросоюзі відсутнє громадянське суспільство, яке могло би на повний голос висловити свою думку щодо героя терористів Кобзона?
