Революція гідності
«Уночі відбулася чергова спроба «зачистити» Майдан», - тривожні повідомлення такого змісту у ранок середи третього тижня громадянської незгоди вже вкотре стимулювали українців консолідовано рушити на Майдан. Під крики «Слава Україні! – Героям слава!» сотні містян покинули затишні апартаменти, зручні робочі місця і бунтівною хвилею накрили собою центр столиці.
«Київ. Щойно ви прокинетеся і дізнаєтеся увесь цей жах – вам треба вдягатися тепліше й безпечніше. І одразу їхати в центр. Цього разу бойкот усьому. Ні на які роботи, ні в які офіси з фейсбуками. Не сидіть за комп’ютерами! На Євромайдані Ви потрібніші!», - написали в мережі. Багато киян продемонстрували громадянську позицію і таки покинули власні зони комфорту. Як результат, із кожною наступною хвилиною кількість людей на Майдані Незалежності зростає. Помалу до Києва з’їжджаються мирні демонстранти з регіонів. «Підмога вже близько», - надихаюче заспокоюють зі сцени. «Разом ми – сила!», - додає хтось із натовпу.
Євромайдан відстояв право на Майдан. 11 грудня (фото)
Народ радісно підхоплює і одним монолітним суголосним криком повторює сказане. «Ра-зооом миии – сиииила!», - грізне відлуння обволікає весь центр міста, а шкірою починають бігати зграї мурашок. Спільними діями лише кілька хвилин тому люди змусили силовиків облишити спроби насильницького захвату Майдану. «Їдьте геть!», - напрочуд мирно кричали демонстранти. І їх почули. Автобуси з бійцями внутрішніх військ після затяжного нічого протистояння покидають серце столиці. Ситуація налагоджується. «Перший бій виграно, але попереду – затяжна війна», - скрушно зітхає чолов’яга у кепці кольору хакі. «Але ми обов’язково виграємо, - швидко заспокоює тоном людини досвідченої. – На цей раз вже точно».
Ближче до Майдану, у самому вирі протесту, нині панує зовсім інша, ніж пару днів тому, - бойова атмосфера. Дух протесту за одну ніч помітно змужнів. Підріс. Загартувався. Сьогодні голос Майдану звучить радше чоловічим басом, аніж жіночим чи підлітковим фальцетом. Дух воїнів у екстремальних умовах прокинувся в більшості з нині присутніх на блокадному Майдані. Серед гурту людей головну скрипку грають 30-40-річні мужчини, які форсованими темпами відбудовують все те, що лише за ніч вдалося зруйнувати сотням міліціянтів.
Із десяток чоловіків вміло майструють оборонні конструкції, розчищають дороги від снігу та шукають все те, що могло б послужити щитом від можливих нападників. Точку неповернення вже не перестрибнути. «Столиця світу зараз знаходиться в Києві», «За нами спостерігає весь світ», «За нашу і вашу свободу», - повсякчас повторюють мітингувальники, щоб тримати себе в тонусі.
Зі сцени на Майдані щогодини лунає гімн України та молитва за всіх українських революціонерів. Кожен зайнятий своєю справою. Триває постійний рух, де всі охочі мають змогу зробити всій вклад у проект нової України, за який тут пліч-о-пліч і стоять східняки і западенці, жителі сходу та півдня держави, адепти православ’я чи греко-католики, політики і громадські активісти. Ніякого розколу, як би того не хотілося окремим регіоналам, немає. Біда об’єднала всіх. У цьому й сила тих, хто прийшов сюди за себе, за Україну, за український народ. І тих, хто більше не буде мовчати, не дасть безкарно чинити несправедливість, не дозволить себе обманювати чи бити власних дітей.
«Нам плюнули в душу, - розповідає сивочолий пенсіонер із жовто-блакитним прапорцем на капелюсі Микола Васильович із Житомира. – Ще у вівторок Янукович на очах у всієї країни сказав, що хоче вирішити ситуацію мирно, а вже вночі з вівторка на середу не стримав свого слова. У тюрми садять безневинних людей. Терпіти цього не можна». «Я у Києві вже третій день. Ночую в друзів. І поки ситуація не вирішиться на нашу користь, я звідси не поїду. Треба стояти і ми точно переможемо», - переконливо додає чоловік.
Зараз Майдан ідентифікує себе з територією свободи. Тут панує щось на кшталт того, що прийнято називати справжнім «українським козацьким волелюбним духом». Пафосно, скажете ви, але чомусь зараз воно відчувається саме так. Мабуть, із висоти пташиного польоту наш Майдан має нагадувати велетенський мурашник, але мурашник - небайдужих людей, які стоять за своє майбутнє, майбутнє своїх дітей та онуків і всієї країни.
Всесвітньовідомий американський історик Тімоті Снайдер назвав нинішні події в Україні – «однією з найбільших революцій здорового глузду в історії». До недавнього часу здавалося, що поки зарано кидатися таким сильним словом як революція, хай навіть за ситуацією в Україні прискіпливо споглядає ціла планета. Тепер же, завдяки непохитній позиції українців, зрозуміло точно, що сьогодні ми всі є творцями мирної революції гідності та самоповаги. Для тих же, хто цього ще не зрозумів - фінал може виявитися непередбачуваним. На смітнику історії вакантні місця завжди знайдуться.
