Розмова з дипломатом про Варшаву й Белград
Нещодавно мав дуже цікаву розмову з одним польським дипломатом, що спеціалізується на Балканському регіоні. Говорили про різне, аж поки не згадали, що в Загребі нещодавно відкрився новий термінал летовища, а от у Белґраді, мовляв, досить стара й незручна інфраструктура.
Ми обоє погодилися і в тому, що Белград нині виглядає далеко не найкраще. Сіре й доволі брудне місто, яке давно не бачило масштабних ремонтів і планомірного розвитку. Але мій співрозмовник пам’ятав також зовсім інші часи.
Коли він вперше вилетів у Белград з Варшави наприкінці 80-х, Варшава була сірою й депресивною, люди були вбрані в потворний одяг, а на полицях магазинів стояли кетчуп і оцет. Тотальна криза й відсутність оптимістичних перспектив. Це було місто третього світу – темне й бідне.
Натомість по прильоті до Белграда людина потрапляла в перший світ – багатий і розбудований, світ різноманіття й достатку. Белград тоді був столицею великої країни, а юґославський паспорт міг легко конкурувати з американським. Для мандрівника з Варшави Белград виглядав недосяжною мрією.
А нині ці міста помінялися місцями. Варшава – одне з тих європейських міст, що розвиваються найшвидше, тоді як Белград – пошарпаний аутсайдер. Сучасні Сербію й Польщу порівнювати вже дуже важко – ці держави в різній ваговій категорії. Ця разюча зміна відбулася за нечувано малий – у масштабах історії – термін: усього за тридцять років, фактично за одне покоління. Які висновки можна з цього факту зробити?
Перший і найважливіший: руйнується все значно швидше, ніж зводиться і будується. Бо Юґославія й Сербія пережили стрімкий занепад, буквально за кілька років сягнули економічного дна і міжнародної ізоляції. Польщі ж для перебудови економіки на ринкові рейки знадобилося десять-п’ятнадцять років, лише після цього люди відчули перші плоди економічного поступу.
Другий: політика насправді важлива. Хто б там що не говорив, але відповідальні політики здатні забезпечити результат, хоч це й триває довго. Популісти й шовіністи можуть швидко спалити країну, тоді як професіонали, реформатори і патріотичні державні діячі цеглина за цеглиною будують державу, крок за кроком ведуть свою країну до добробуту.
Всі асоціації з Україною – слушні й доречні.
