Семантика двадцять першого дня
На наших очах народжується багато хорошого та поганого. Колись ще напишемо про це докладно. Поки ж торкнемося метелика неопутинізму, що вибирається з лялечки старого режиму. Метаморфоза проявилася у розмові російської селфістки К. Собчак із кочегаром суверенної демократії Г. Павловським. Обидва вигодовані на кухні Кремля з рук одного хрещеного батька та хазяїна. Стрім тих, хто випав з його гнізда за власним бажанням, переглянули майже 2 мільйони росіян. І, зізнаюся, мені також було цікаво. Як знайшли спільну тему для розмови ці два представники від московського гламуру та від політичних технологій. За ідеєю обидва мали мовчати здивовано. Одній не під силу запитати, що треба, іншому не личить опускатися до ксюшиної аудиторії. Виявилося, що ні. Хоч інтерв'ю тут не пахло, натомість вийшов чудовий дует із новою піснею. У ній співалося про те, як Америка, нанизавши на гачок своєї західної вудки Україну, довго заманювала окуня Путіна. Той клював, але довго не брав. І тільки коли рибалка Байден обізвав рибу поганим словом, тупнувши ногою по березі, та заковтнула наживку на радість всього колективного Заходу. Тепер він нізащо не відпустить важкого російського лаптя і водитиме його, доки не суне в садок. Зрозуміло, про Україну в пісні слів немає. Коли американський рибалка бореться з російським монстром темних глибин, безглуздо думати про наживку в компанії Павловського & Собчак. Перебуваючи у глибокій дупі, Росія, на думку дуету, залишається у центрі світової політики. І це правильно. В анальному отворі іншим місця немає.
Путін, звичайно ж, помилився, вважають Ксенія, яка не подорослішала, і Гліб, який постарів. Але підступи Заходу ще помилковіші. Б'ють за середньому класу гірше за росгвардію... Загалом, все на кшталт нової доктрини навколокремлівських лібералів. Єдина помилка режиму – «входження» до України. Без нього все було б чудово.
Але відвернемося від висновків персон. Не в них головне стріму. Інтрига криється у семантиці. Чудовій та парадоксальній, крутішій за оруеллівську. Нещодавно про неї написав Марк Сатта із університету Вейна. Люди, які проживають усередині систем, де одні слова заборонені або замінюються іншими, знаходять двозначність, «яка виникає, коли розколотий розум одночасно приймає два ствердження, що суперечать одне одному, як істинні». А якщо так, то яка різниця між розумними та дурними людьми? Немає слів, немає понять і, зрештою, немає сенсу. Ось чому людина, яка з'їла собаку в політиці, нічим не відрізняється від віддаленої від неї Собчак. Кремль, спецоперація, безпека, гарантії, план, договір, гуманітарний коридор... Ви думаєте, хтось у Росії знає, що саме стоїть за цими наборами фонЕм?
Та й у світі тепер вже не знають, якщо їх промовляє Москва.
