Щасливий «хрещений батько»
Новий документальний фільм CNN про Володимира Путіна «Наймогутніша людина в світі», знятий режисером Фарідом Закарією, жодної серйозної критики з боку офіційних російських структур не викликав. Іноді взагалі складається враження, що фільм знімався за таємним замовленням Кремля. Щоправда, напередодні прем'єри путінський прес-секретар Дмитро Пєсков попередив, що фільм CNN, швидше за все, «демонізуватиме» його шефа. Але, з іншого боку, висловив задоволення, що автори фільму дали можливість висловити в ньому російську позицію, зокрема щодо можливого втручання Москви в американські президентські вибори (Пєсков є однією з «віщаючих голів» картини).
А один з пропутінських сайтів, формально критикуючи фільм, по суті, його хвалить: «Попри звичний шквал антиросійської критики на адресу президента Росії затьмарити репутацію Путіна у «колег» з-за океану, на їхній превеликий жаль, не вийшло. Фільм відверто показав, що Америка буквально схиляє коліно перед «наймогутнішою людиною в світі». Варто зазначити, що заяви такі мають під собою ґрунт: вже четвертий рік Володимир Путін перебуває на першому місці в щорічному рейтингу журналу Forbes, в черговий раз отримуючи звання «Найвпливовішої людини планети».
Попри очевидну заангажованість автора, з ним важко не погодитись. Саме таке враження справляє на глядачів фільм про «наймогутнішу людину». Недарма ж фільму CNN, а особливо його назві порадів спікер російської Державної Думи В'ячеслав Володін: «Це ще раз підкреслює повагу до нього (Путіна. - Б. С.) з боку політиків в інших країнах і експертів, зокрема тих, хто не поділяє його точку зору».
Якби самому Путіну картина не сподобалася, Володін ніколи б не ризикнув висловитися подібним чином. Рефреном у фільмі повторюється образ Путіна в позі «хрещеного батька» з гангстерської саги. Але нам дають зрозуміти, що якщо це й гангстер, то гангстер цілком розумний, який не допускає нерозважливих вчинків, з яким цілком можна домовлятися. Нам також настирливо демонструють російську військову міць - марширування солдатів і бойову техніку. Мовляв, Путін, звичайно, диктатор, і навіть трохи кривавий. Ось, своїх опонентів наказує ліквідувати - Олександра Литвиненка, Бориса Нємцова. І, почавши збирання російських земель, відхопив у України Крим і Донбас, що, природно, заслуговує на осуд. Але це цілком зрозуміло. Як переконують нас з екрану видатні американські політики, і Радянський Союз, і нинішня Росія - це, по суті, колишня Російська імперія з її природним прагненням до розширення, раз режим все одно залишається жорстко авторитарним.
І при всьому при тому до Сталіна чи до Саддама Хусейна Путіну ще ох як далеко. І повалити його так само легко, як іракського диктатора, не вийде. У президента Росії ж є ракети з термоядерними боєголовками! Та, по суті, він не такий вже зловісний. У нього є чимало заслуг, і російський народ (майже 90%) його просто обожнює. Ось при Єльцині народу жилося погано, і геополітичний вплив Росії значно впав. «Лихі 90-ті» демонструються у фільмі в повній відповідності до стандартів путінської пропаганди, як час бомжів і жебраків. Та й народні демонстрації, ще з часів горбачовської перебудови і аж до демонстрації на Болотній площі, так само як і виступи протесту під час третьої путінської інавгурації, постають на екрані як щось стихійне і руйнівне, так що глядач повинен відчувати певне задоволення від того, що Путіну вдалося приборкати стихію.
Страх перед народом, як стверджується у фільмі, у Путіна зародився ще в Дрездені, під час «оксамитової революції» в НДР. І того часу він робить усе, щоб, з одного боку, сподобатись народу, а з іншого - не допустити його стихій проявів і дозволити масам виходити на вулицю тільки за призовом і під повним контролем влади. І ось зумів же і рівень життя населення істотно підвищити, і геополітичне значення Росії відродити! У фільмі визнається, що тут Путіну дуже допомогло зростання цін на нафту, але на виправдання Єльцина ані слова, що під час його правління ціни на нафту були низькими.
Зовсім від критики Путіна творці фільму, звичайно ж, утриматися не могли. Інакше б американська аудиторія, вихована на критичному зображенні знаменитостей, особливо політичних, картину б не прийняла, тим більше таку, що нічого з себе не представляє з художньої точки зору. У фільмі згадуються результати розслідувань Олексія Навального про літаки, вертольоти, яхти і палаци-резиденції Путіна, причому один з палаців, як стверджується, коштує мільярд доларів.
Однак жодні посилання на вже опубліковані документи, що з «панамського досьє», що з інших джерел, у фільмі не наводяться. Тому глядач залишається в невіданні - було, не було? Й одразу ж слово надається захисникам Путіна. Пєсков переконує аудиторію, що це нормально, коли глава такої великої держави має настільки розкішні резиденції. А десятки літаків і вертольотів йому потрібні виключно з міркувань безпеки. Головне ж, усім цим Путін не володіє, а лише користується як глава держави, тоді як і літаки, і яхти, і палаци залишаються в загальнонародній власності. (Щоправда, у фільмі міститься натяк, що Путін пробуде в Кремлі як мінімум до 2024 року). Пєскову допомагає лівий американський совєтолог Стівен Коен, давно вже асимільований Кремлем. Він наполягає, що у звинувачень проти Путіна в тому, що він є найбагатшою людиною в світі, немає жодних доказів. А, можливо, один з найнебезпечніших у плані викриттів період життя Путіна - його діяльність в петербурзькій мерії в 90-ті роки, коли майбутнього президента звинувачували у зв'язках з кримінальними угрупованнями, у фільмі взагалі обійдений мовчанням.
Фільм CNN, і творці цього не приховують, спрямований не проти Путіна, а проти Трампа. Всіляко підкреслюється схожість Трампа з Путіним як у фразеології, так і в манері триматися. Американців лякають, що Трамп може правити так само авторитарно, як Путін. Ось Гілларі Клінтон, та, мовляв, добре розуміла Путіна і знала, що йому треба жорстко протистояти. А чи зрозуміє Путіна Трамп? Тим більше що у росіян є, за чутками, забійний компромат на нового американського президента. Та й втручалися вони в передвиборну кампанію в Америці явно на боці Трампа. А вже якщо Путін і Трамп домовляться, ну, тоді кінець демократії і вільного світу.
Лише фінал фільму трохи втішає. Там говориться, що, звичайно ж, за своєю військовою і економічною потужністю США, а тепер уже і Китай Росію значно перевершують. Але вся справа в тому, що всю російську міць Путін концентрує в своїх руках і розпоряджається нею на власний розсуд. В Америці ж президент дуже обмежений у застосуванні американської потужності іншими гілками влади, а в Китаї взагалі колективне керівництво. Тому, мовляв, Путін і залишається наймогутнішою людиною в світі. Але тут можна помітити, що в цьому відношенні радянські генсеки теж були могутнішими за американських президентів, оскільки всією радянською військовою міццю розпоряджалися одноосібно. Але нерівність економічного і військового потенціалів з «головним противником» врешті-решт призвела Радянський Союз до краху. Навряд чи в довгостроковій перспективі на путінську Росію чекає інший результат.
