Шовковий ви наш
Навіщо колективний Путін-Фрідман-Кириєнко знову взявся за старе? Тобто за репресії. А тому, що втрачати нічого. Наївний і прекраснодушний скаже: не зліть, дурні солоні, людей. Ну навіщо нариватися і розкручувати другий раунд за кривий погон, емаль на зубі і потиск пітної ручки? Ненависть же росте як гриби після дощу у четвер.
Але і нехай росте. Якщо втратити владу, то ні життя, ні грошей не зберегти. Не знадобляться більше. Все в одному пакеті. Сонцеликий писав: самовладний козлотур, тебе і Сєчіна «я с детства ненавижу, твою погибель, смерть детей с жестокой радостию вижу». І дійсно побачив, в сенсі передбачив: вже після першої лютневої революції і міністри, і чиновники, і перш за все жандарми і їхні сім'ї приміряли кривавий вінець. Про громадянську та ін. не говорю. Росія не соромиться повторювати пройдене. Повторює і повторюватиме до другого пришестя.
Якщо зустрінеш день "х" в Росії, то на вилах. А якщо думаєш, що вкрадене збережуть домочадці, то це навряд чи. Віднімуть, ще раз доженуть і повернуть на покриття судових витрат.
Тому єдиний правильний хід - лякати до смерті. Лякати, лякати і ще раз лякати по-ленінському. Тобто використовувати будь-який привід для того, щоб гнобити всіх, хто тільки думає про широкий протест. Гнобити вдень і вночі, і в сніг, і в вітер, і синіх зірок політ під час перших.
Зрозуміло, що є інший прийом: переводити стрілки. У сенсі стрілки ненависті. Тобто щоб тебе не так ненавиділи, змушуєш ненавидіти українців, чеченців і англійців з піндосами. І це працює. В принципі це – на кшталт морквини перед носом осла. За морквиною можна і на край світу піти. Але жах у тому, що будь-яка морквина рано чи пізно закінчується. Як і страх, який перемагає ненависть, і ненависть до ворога замість до себе коханого.
Це не до того, що Путін із Сєчіним вже просто зараз повинні почати трястися від липкого страху. У них немає причин нічого не боятися, а якщо вони бояться, то це просто параноя. Я-то якраз вважаю, що вони нас з вами переживуть. Звичайно, держава начебто слабшає на очах і прийме цієї слабкості багато.
Але це означає тільки одне, що лякати народ треба сильніше і страшніше. Адже ми багато тлумачимо собі на користь: на кшталт "в очі мені дивись, зрозумів-чув, бий в око - не псуй шкірку". Нам, здається, що все, припливли, це вже провал, подумав Штірліц. А нічого подібного. Це вони нас так лякають: тобто, якщо дипи з корочками по фені ботають, значить, всім на палубі трястися від страху - у боцмана дах разом із безкозиркою поїхав.
І коли Медведєв пропонує триматися, і коли Лавров просить йому лекції з опору матеріалів не читати, і коли Путін погрожує мочити шашлики в сортирі - це просто нагадування, що держава слаба, а раз вона слаба, то влада буде жорстокою як мороз-воєвода. У неї просто немає іншого виходу, вона була і буде все більше і більше жорстокою, як жорстокі і нещадні сизокрилі голубки. Що, однак, не означає, що ця влада дихає на ладан. Звичайно, посковзнутися на банановій шкірці може кожен, навіть Путін любий. Але що посковзнеться саме він - шансів не більше, ніж у Фані Каплан влучити в Ілліча не цілячись. І як би ми не бажали йому щастя в особистому житті і здоров'я, як у Березовського, він особисто втопить Муму в ставку біля Володіна, але сам топитися не стане, хоч ріж його по-живому.
Путін знає богоносця як облупленого, той найбільше любить, коли його лякають, бо тоді з нього попиту менше. З нього і так попит як з потопельника, але якщо його ще лякати до смерті, то він просто шовковий стає, як шлях із варяг у греки через Корсунь.
Так що російський народ лякати-не перелякати: і йому краще, і Путіну здоровіше.
