Спалах руху міжнародного партнерства громад
В Україні бум укладання партнерських угод із територіальними громадами країн – членів ЄС: Німеччина, Франція, Нідерланди, Бельгія, Чехія, Італії, Швеція, звичайно – Польща (чи не найбільше). Причому якщо раніше шукали собі побратимів переважно українські міста, селища та села, то тепер чимало пропозицій надходить до нас. З власної ініціативи місцеві самоврядування названих та інших країн континенту ухвалюють рішення про підтримку українських колег, формують пакети допомоги – спочатку екстреної (продукти, ліки, одяг), а тепер вже більш довготривалої (електрогенератори, пожежні автомобілі, помпи…). І мають неабиякі плани на майбутнє – розвитку взаємовигідної співпраці вже після перемоги.
А це означає, що, фактично, українські громади прийняті до мережевої співдружності самоврядних територіальних спільнот громад Європи. Це не входження до якоїсь важливої, але формальної структури, це взагалі не одне рішення, кимось підготовлене, погоджене та оприлюднене. Йдеться про суспільний рух, який охопив країни, що підтримують Україну, допомагають нам боротися з рашизмом. Ми стали цікаві.
Тож можна та варто привітати всіх мешканців України – на наших очах та за нашої участі відбувається повернення до цивілізаційних засад і цінностей, що поєднують європейські й національні традиції на базовому рівні, а разом із тим – входження до свого роду європейського ринку підтримки розвитку територій за допомогою європейських фінансових інституцій. Ми відкриваємось один перед одним для десятків та сотень тисяч робочих контактів, сприйняття та запровадження європейських практик та процедур як таких, що відповідають нашим уявленням про кращу побудову управління, організації в територіальних громадах. Зрештою – певною мірою формують їх. Це дуже важливо з огляду на те, що розподіл ресурсів для відновлення територіальних громад України відбуватиметься на засадах та відповідно до процедур, що притаманні ЄС. Йдеться про величезний виклик, що постає перед Україною та її управлінською системою, що передбачає наявність фахівців, здатних працювати у відповідний спосіб зі своїми європейськими партнерами.
За існуючих тенденцій дуже перспективними виглядають не лише суто горизонтальні взаємини між територіальними громадами та їхніми європейськими відповідниками (хоча це,безумовно, основа), а й можливості співпраці їхніх об`єднань на рівні субрегіонів чи, навіть, макрорегіонів. В цьому сенсі показовою є подія, що сталася в місті Ясло (Підкарпатське воєводство, Польща): 8 березня відразу чотири прикордонні з росією та білоруссю громади Чернігівщини уклали документи про співпрацю з чотирма гмінами Асоціації гмін басейну річки Віслока. А з урахуванням попередніх аналогічних рішень на тепер вже десять територіальних спільнот Чернігівської області (з її півночі та центру) мають подібні домовленості з дев`ятьма громадами вище зазначеної Асоціації (гміни Підкарпатського та Малопольського воєводств). Це результат цілеспрямованої взаємної роботи, починаючи з 2016 р. (перші контакти).
Польські журналісти з місцевого телебачення підготували справжню передачу про церемонію підписання партнерств та передачу допомоги. Вона як така засвідчує неабияку увагу та повагу до гостей, а відтепер – партнерів із України. З огляду на неможливість особистої участі дозвольте навести кілька зауваг із виступів та коментарів, які прозвучали та є на відеозаписі – для кращого розуміння нинішнього стану нашої співпраці та можливостей, що відкриваються.
На думку керівника правління Асоціації гмін басейну річки Віслока Анджея Чарнецького: «Наші амбіції більші – прагнемо, аби якнайбільше громад басейну річки Десна підписали угоди з нашими гмінами й в такий спосіб створили би щось на кшталт співпраці між басейнами річок Віслока та Десна. Ми починали нашу співпрацю в часи миру, тепер час війни – наша співпраця потрібна як у добрі, так і в погані часи. Ми хочемо надати їй більш жвавий характер».
Войцех Станішевські, бурмістр гміни Бжостек, координації акції надання допомоги українським громадам, виділи такі три засади нашої співпраці: «По-перше, завдяки меморандумам та угодам ми можемо підтримувати поточну співпрацю з самоврядуваннями в Україні. По-друге, ми разом готуємось до повоєнного періоду. Якщо матимемо більше підписаних умов про співпрацю, то зможемо реалізувати ширші завдання. Тепер важко їх визначити, але вони напевно будуть після війни. І ще один, дуже важливий для нас аспект. Більшість містечок та міст на Чернігівщині – це місцевості, пов`язані з добою королів Сигизмунду ІІІ, Владислава IV, Яна ІІ Казимира Ваза. Прагнемо розвивати традиції Речі Посполитої вільних народів, але в розуміння спільної спадщини українсько-польської та литовської».
Маріан Путира, ксьондз, директор Ясельського відділу “Caritas” в дуже зворушливий спосіб порушив делікатні й дотепер питання українсько-польських взаємин: «У нас є певні рахунки кривд у відношеннях (я народився у Бещадах). Скажу так. Наше село на дві три третини складалося з католиків, а на третину – з греко-католиків. І хоча минуле було різне, але пам`ятаю, що в 60-ті – 70-ті роки на наше свято Різдва Христового до костелу приходили українці. А на свято Трьох королів, коли у греко-католиків Різдво Христове, ми йшли до церкви. То все прекрасно складалося – ми разом співали польсько-українські колядки. Дорогі друзі з України! Ми бачили драматичну сцену з Чернігова – чергу, яка стояла за хлібом, а росіяни по ній попали. Якщо ми забуваємо про людяність, про відношення поваги, сердечність, про те, що є найціннішим у людині (повага до Бога, до себе, до іншої людини), то людина як корона всіх створінь, може легко перетворитися в дикого звіра. На нещастя Ви, українці, побачили як це буває. Боляче. Але маєте серед нас, поляків, великих друзів. І матимете. А якщо щось є для порозуміння, то зробимо свого часу».
Тож на тлі загальноєвропейських процесів маємо особливу українсько-польську складову, що спирається на постійний інтерес один до одного. Це давнє, десь ментально-генетичне сполучення, але тепер воно ґрунтується на чіткому розумінні взаємної унікальності та природному співпадінні прагнень – як під час війни, так і після. А мовно-культурні та цінності особливості суттєво полегшують наші можливості для комунікацій та спільних дій заради відновлення й розвитку.
Володимир Бойко, Чернігів
