Старі пісні на старий лад
На традиційній підсумковій прес-конференції Володимира Путіна, яка цього разу тривала чотири з половиною години, принципово не відрізнялася від усіх попередніх, знову все той же набір демагогічних фраз як з внутрішньої, так і зовнішньої політики.
Наприклад, відповідаючи на запитання про зростання транспортних тарифів для населення, президент Росії вибухнув наступною тирадою: «Але в цілому, звичайно, нам просто чого потрібно домагатися? Зростання доходів громадян, які - ми про це ще поговоримо - у нас ростуть дуже повільно, це перше, і зниження витрат при перевезенні. Таким чином, потрібно буде знижувати і тарифи на проїзд, вартість квитків. Але ці програми будуть тривати. Поки глобальних змін не настало, будемо продовжувати ці програми». От і зрозумій, чи то підвищення тарифів призведе до зростання доходів громадян, чи то зростання доходів, навпаки, знизить тарифи, чи то тарифи будуть рости, поки не будуть знижені транспортні витрати (але незрозуміло, як ці витрати знизити).
Ще Путін радісно повідав журналістам: «75 відсотків виробничих потужностей у переробній промисловості створені з 2000 року. Середній вік машин та устаткування в переробній промисловості - 12 років». З огляду на те, що СРСР немає ось уже 28 років, це не виглядає таким вже й великим досягненням. Не кажучи вже про скорочення обсягів переробної промисловості в порівнянні з радянською епохою.
Торкаючись допінгового скандалу, Путін заявив: «Що стосується допінгу, то рішення, пов'язані з допінгом, були ухвалені щодо участі наших спортсменів під нейтральним прапором на минулій Олімпіаді, тепер за те ж саме - ще раз. У жодній правовій системі світу нічого подібного ніколи не було в історії людства і, сподіваюся, ніколи не буде. Це перше. Друге. Будь-яке покарання має бути індивідуальним. Якщо хтось у чомусь конкретно викритий, то тоді це цілком природно і справедливо. Але якщо у нас переважна більшість спортсменів є «чистою», як можна за дії кого б то не було накладати санкції на них?... рішення WADA суперечить Олімпійській хартії. Не може, не повинна команда країни виступати під нейтральним прапором, якщо немає фактичних претензій до чинного Олімпійському комітету. Так у хартії записано. Якщо зараз із боку WADA до нашого Національного олімпійського комітету претензій немає, значить, тоді збірна повинна виступати під своїм прапором. Розбирайтеся з конкретними людьми, і ми, звичайно, будемо в цьому допомагати і сприяти цьому. Ми все робимо для того, щоб російський спорт був чистим. Наше, до речі, РУСАДА формувалося в тісному контакті з нашими колегами з WADA. І ми навіть керівників вибирали за їхньою рекомендацією. Мені здається, що все, що я сказав, дає всі підстави вважати, що це рішення, на жаль, знову носить швидше політичний відтінок». З цього випливає, що Кремль битиметься до кінця і провини в свідомій зміні бази даних з допінгу визнавати не має наміру (про цю зміну, як головну причину нинішнього скандалу, Путін взагалі не згадав). Очевидно, розрахунок робитиметься на те, щоб затягнути розгляд у спортивному арбітражі до Олімпіади 2020 року, а далі - хоч трава не рости.
Путін відкинув можливість перегляду Мінських угод і зажадав, щоб закон про особливий статус Донбасу «було імплементовано в український Основний закон, у Конституцію». За його словами, «потрібен прямий діалог із Донбасом». Водночас президент Росії відкинув можливість того, що український закон про децентралізацію може виконати положення Мінських угод, оскільки все, що «стосується Донбасу, це повинно бути узгоджено з цими регіонами». Однак таке узгодження насправді неможливо, оскільки в окупованій частині Донбасу зараз немає законної, з точки зору українського законодавства, влади, з якою можна було б узгоджувати закон про Донбас.
На запитання УНІАН, «коли Ви ухвалите рішення про розформування окупаційних адміністрацій в Луганську і Донецьку? Тому що Ви їх називаєте республіками, а в Мінських угодах їх немає», і чи буде Росія віддавати 3 млрд доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу, Путін відповів, що в Донецьку і Луганську «були проведені вибори, люди прийшли і проголосували. І це, по-моєму, якраз дуже демократичний спосіб організації органів влади». Ну, як проводяться «вибори» в «ДНР» і «ЛНР» і яке правове беззаконня там панує, добре відомо. У порівнянні з ними навіть кадировську Чечню можна назвати зразком демократії. Путін також стверджував, що «в самих Мінських угодах є вказівка прямо на те, що є правом цих республік, на що вони можуть, мають право претендувати. Там все прописано, сказано і про мову, і про місцеву міліцію і так далі і так далі». Але в Мінських угодах ніякі «ДНР» і «ЛНР» не прописані, і всі права, пов'язані з особливим статусом, можуть надаватися тільки тій новій регіональній владі, яку буде обрано на виборах. А вибори мають бути проведені за нормами українського законодавства. Путін також стверджував: «Там немає іноземних військ. Так, там є місцева міліція, місцеві сили самооборони - вони складаються з місцевих жителів. Мені весь час ставлять питання: «А звідки у них танки, важка артилерія?». Послухайте, у багатьох «гарячих точках» світу відбуваються різного роду конфлікти і бойові дії, причому із застосуванням танків, артилерії тощо. Звідки вони беруть? Мабуть, від тих структур, держав, які їм симпатизують. Але це їхня техніка, а не іноземна - хочу звернути на це вашу увагу». Оскільки неодноразово вже було доведено, що на озброєнні сепаратистів є та бойова техніка, яка перебуває на озброєнні виключно російської армії, то слова Путіна можна розглядати як непряме визнання того, що Росія і є тією «зацікавленою державою», яка постачає зброю і бойову техніку сепаратистам. А також поставляє тих військових фахівців, які вміють цю техніку експлуатувати і з цих танків, САУ і ракетних установок стріляти.
Ще Путін заявив: «Я зараз і в Парижі сказав, там є і французи, і німці, які воюють і на одному боці, й на іншому. Давайте будемо розбиратися з цими найманцями, але вони не становлять основу цих збройних формувань». Насправді обидва армійські корпуси сепаратистів перебувають повністю під командуванням російських офіцерів і генералів, а особовий склад значною мірою складається з російських призовників, які пройшли курс підготовки в російській армії. Я вже не кажу про діючі на Донбасі частини російського спецназу, бійці якого неодноразово потрапляли в полон. Фразу ж Путіна, що на Донбасі «горді люди живуть», можна сприймати зараз лише як насмішку. Ці «горді люди» давно вже плазують перед російськими окупантами і живуть в умовах повного свавілля, коли представники силових структур маріонеткових республік можуть безкарно здійснювати навіть убивства.
Роман Цимбалюк, який ставив запитання від УНІАН, прокоментував в Facebook слова Путіна про те, що «Т-64 - це теж радянська машина»: «Каже, що Т-64 - радянський танк. Мовляв, у нас свого нічого немає. Танк дійсно радянський, але у нас є українська модернізація до рівня «Булат». У російській армії теж переважно радянські танки, теж модернізовані. Зокрема, на Донбасі проти нас воювали танки в модернізації Т-72Б3. Такі танки є тільки в Збройних Силах цієї великої країни. В Україну вони точно не експортувалися. Приїхали своїм ходом».
Рішення Стокгольмського арбітражу, як і рішення WADA, Путін назвав політичним, але начебто погодився його виконувати. І навіть готовий зробити для України 25% знижку на російський газ (який Україна зараз взагалі не купує, чому ця знижка актуального значення не має). А ось про умови транзиту російського газу і порядок виплат за рішенням Стокгольмського арбітражу президент Росії не сказав нічого конкретного. Хоча начебто натякнув, що на компенсацію виплат за рішенням арбітражу можуть піти російські державні вкладення в українські цінні папери, що українську сторону навряд чи влаштує.
Путін обурився, що «в ході створення Радянського Союзу споконвічно російські території, які до України взагалі ніколи не мали жодного відношення (все Причорномор'я, західні землі російські) були передані Україні з дивним формулюванням «для підвищення процентного співвідношення пролетаріату на Україні», тому що Україна була сільська територія і вважалося, що це дрібнобуржуазні представники селянства, їх розкуркулювали поспіль по всій країні». Насправді Причорномор'я ніколи «исконно русской» територією не було. Воно було заселено кримськими татарами, а після анексії Росією Кримського ханства стало заселятися селянами, переважно з України. Так само Слобідська Україна заселялася українськими поселенцями. І перепис 1897 року свідчив про переважання в сільській місцевості цих регіонів українського населення.
Перемога 1945 року залишається для Путіна головною подією історії XX століття: «І в радянський період було багато зроблено такого, чим ми можемо пишатися і пишаємося досі: Перемога у Великій Вітчизняній війні, прорив у космос тощо, багато досягнень. І ми повинні бути вдячні нашим предкам, нашим батькам, дідам, які за радянських часів створили таку величезну, могутню державу». Щоб прибрати з Перемоги всі темні плями, Володимир Володимирович прагне всіляко виправдати пакт Молотов - Ріббентропа і політику Сталіна в 1939-1941 роках: «Прирівнювати Радянський Союз або ставити на одну дошку Радянський Союз і фашистську Німеччину - це верх цинізму». І повторив свою улюблену тезу про Польщу як про одного з головних провокаторів Другої світової війни: «Як повела в цій ситуації себе Польща, яка, як писав один із діячів тоді, дипломатів, «зробила все для того, щоб взяти участь у розподілі Чехословаччини»? Як поводився тоді Радянський Союз, пропонуючи всім учасникам міжнародного життя створити єдиний антифашистський фронт? І як, не створюючи його, дійсно намагалися підштовхнути Гітлера до агресії на Схід, не розуміючи тоді, що не польсько-німецькі відносини є інтересом фашистської Німеччини, а розширення життєвого простору на Схід, тобто війна проти Радянського Союзу». Погодьмося, що вважати однією з головних причин Другої світової війни анексію Польщею частини Тешинської Сілезії - це надто вже сміливо. Тоді як пакт Молотов - Ріббентропа, що по-братськи розділив Польщу між двома диктаторами, якраз і відкрив дорогу Другій світовій війні. Інтереси ж Сталіна були в анексії Східної Польщі та країн Балтії, разом із Фінляндією і Бессарабією, а в майбутньому - в створенні сфери впливу в Східній Європі. Путін же демагогічно вигукував: «Сталін не заплямував себе прямими контактами з Гітлером, а керівники Франції і Великої Британії з ним зустрічалися і папірці підписували. Так, був підписаний пакт Молотова - Ріббентропа і секретні до нього додатки. Це правда. Добре це чи погано? Звертаю вашу увагу - це дуже важливо - на те, що Радянський Союз останнім, це була остання держава Європи, яка підписала з Німеччиною пакт про ненапад. Всі інші до цього підписали. А що треба було робити Радянському Союзу? Залишатися один на один?».
Тут, як завжди, Володимир Володимирович підкоригував історію на свою користь. Пакт про ненапад, укладений ще до кризи 1939 року в 1934 році, у Німеччини був тільки з Польщею. У березні 1939 року Литва під загрозою застосування сили змушена була повернути Німеччині район Мемеля (Клайпеди). В укладеному у зв'язку з цим договорі були слова про те, що «обидві сторони зобов'язуються не використовувати один проти одного силу і не підтримувати третю сторону в її спробах використовувати силу проти будь-якої зі сторін». Але цей договір складно назвати пактом про ненапад. 7 червня 1939 року були укладені пакти про ненапад між Німеччиною і Латвією та Естонією. Але на той час Гітлер вже був готовий віддати ці країни в радянську сферу впливу, і вторгнення туди німецьких військ було неактуально. Англія і Франція ж пактів про ненапад із Німеччиною не мали. Російські історики люблять називати англо-німецьким пактом про ненапад декларацію, укладену Гітлером і Чемберленом в рамках Мюнхенських угод 1938 року. Там дійсно був пункт про волю двох народів «ніколи більше не воювати один з одним». Але сама ця декларація була не пактом про ненапад, а лише декларацією про наміри, і коштувала вона не більше, ніж гарантії Гітлером територіальної цілісності Чехословаччини. Після німецької окупації цієї країни в Лондоні щодо цього не помилялися. І загрози залишитися один на один з Німеччиною у СРСР не було. Досить було підписати договір про союз з Англією і Францією, відмовившись від вимоги радянської окупації Польщі. Але це суперечило експансіоністським планам Сталіна.
І на закінчення зазначу, що світову громадськість схвилював той факт, що у відповіді на одне з питань Путін допустив, що зі статті Конституції Росії про два президентські терміни можуть прибрати слово «підряд». Деякі спостерігачі розцінили це як ознаку швидкого кінця «ери Путіна». Насправді путінська відповідь в цьому випадку не означає нічого. Вона аж ніяк не передбачає, що відповідну зміну дійсно буде внесено до конституції. Але навіть якщо таку зміну буде внесено, вона анітрохи не завадить Путіну залишатися на посту прем'єр-міністра під час двох термінів Дмитра Медведєва. А при необхідності - і при наступниках Медведєва, якщо Володимир Володимирович виявиться довгожителем.
