Сигнал «SOS» від молоді
Рік тому жителі Давидова, що на Львівщині, довірили посаду сільського голови 21-річному студенту-політологу, за шляхом якого «День» з тих пір уважно стежить. Результатом поїздки до Давидова минулого тижня стало не тільки ще одне інтерв’ю з наймолодшим сільським головою в Україні, а й дещо більше. Спілкування з місцевими жителями дало чимало поживи для роздумів, які стосуються не одного лише села з населенням 5 тисяч, а всієї 45-мільйонної країни.
«Нехай молодь спробує щось змінити! Майдан тримався на молодих, тому зараз їм треба дати можливість завершити почате», – слушні слова однієї пані, які навіть звучать красиво, чи не так? Зараз слушний час, аби молодь у політичному житті суспільства перейшла з площини об’єкта в роль суб’єкта безпосередніх дій.
Однак із ними погодяться насправді далеко не всі. Дуже часто в очах українців, особливо представників старшого покоління, читається певна недовіра до молоді. Відразу слід наголосити, що йдеться про ту активну молоду меншість, а не пасивну та інертну більшість. Недовіра ця має зневажливий та песимістичний характер: «Побавтеся зараз собі, проваліться з тріском врешті-решт і ступіться з цієї дороги». Мовляв, що ви тут такі «зелені» можете зробити? Краще покластися на людей із досвідом. На жаль, звично забувають, що «досвід» цей буває різний.
Якось Вацлава Гавела запитали: «Навіщо ви проводите люстрацію і даєте владу в руки молодим і недосвідченим – вони ж нічого не вміють?» На що видатний чеський політик відповів: «Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу». Ця фраза вже давно стало культовою, проте досі не знайшла підтримки в критичної більшості українців. «Перевірені часом» люди для останніх далі в фаворі: «Вони ж з досвідом і знають що робити!». Так, добре знають, як саботувати реформи, боротьбу з корупцією і т.д. Хоча, без сумніву, молодь також буває різна. Чимало з тих, хто рветься в політику та прагне влади… ой, тобто «змін», – відверто дискредитує право молоді на участь у політичному житті держави. Однак люди такого типу були, є та будуть незалежно від вказаного року народження в паспорті. Їх треба просто навчитися вирізняти, знімаючи популістичну обгортку та аналізуючи саму суть, а не гучні слова.
Молода кров у політиці повинна стати генератором змін у країні, каталізатором ліквідації нинішньої системи. Однак треба бути реалістами. Самій молоді, без підтримки старшого покоління, нічого не змінити. Поради та уроки, настанови та повчання інтелігенції, політиків з дійсно великої літери повинні стати для молоді цінними дороговказами. Сплав молодості та цінного досвіду – запорука якісних змін.
Завтра ми не прокинемося в країні, в якій різко почали робити ставку на молодих політиків. Державний апарат враз не оновиться і не омолодиться. Так, це можна було зробити, проте цей момент «зверху» свідомо проґавили. Який вихід? Змінювати систему крок за кроком, починаючи з локального рівня. Цей невеличкий текст не так покликаний переконати нинішніх політиків зі стажем в тому, що необхідно довіряти молоді. Цього розуміння хочеться добитися саме від звичайних українців, адже їхній вибір вирішальний. Підтримка громади – визначальний актив будь-якого політика.
«Молодим треба не лише довіряти, а й допомагати», – золоті слова, які актуальні не для однієї лише політики. Це стосується й ініціативної молоді, яка конкретними діями намагається добитися змін у своєму університеті, житловому будинку і взагалі будь-де. Часто їм не вдається добитися помочі навіть від пасивних однолітків. Однак старше покоління повинно бути мудрішим і більш виваженим. На сигнал «SOS» необхідно своєчасно реагувати та допомагати. Потім уже буде пізно.
Дмитро ПЛАХТА, Львівський національний університет ім. Івана Франка
