«Телефонний тероризм» у Росії. Куди ведуть сліди?
Епідемія «телефонного тероризму» в Москві та інших російських містах має вочевидь скоординований характер і не є витівками окремих груп хуліганів. Постає питання: хто за ними стоїть. Влада стверджує, що анонімні дзвінки, які вже завдали багатомільярдних збитків, надходили з-за кордону. Поширюються чутки, що майже всі вони були зроблені з території України, однак конкретних доказів «українського сліду» представлено не було. Зауважу, що для російської пропаганди давно вже стало звичкою у всьому поганому, що відбувається в Росії, звинувачувати Україну. Тому без надання точних номерів і місць, звідки надходили анонімні дзвінки, українську версію «телефонного тероризму» не варто сприймати серйозно.
При цьому треба мати на увазі, що сучасні технічні засоби, особливо беручи до уваги велику кількість здійснених дзвінків, дозволяють визначити, звідки саме телефонували «телефонні терористи». Не сумніваюся, що ФСБ відповідною інформацією вже володіє. І якщо досі не було пред'явлено офіційних звинувачень у тому, що дзвінки про мінування було здійснено з української території, залишається припустити, що насправді «телефонні терористи» телефонують з територій різних країн.
Ось припустити, що така велика кількість «терористичних дзвінків» протягом усього лише декількох днів могла бути здійснена з російської території, абсолютно неможливо. Російські спецслужби, напевно, встигли б відловити хоча б пару-трійку телефонних терористів і поспішили б пред'явити їх громадськості. З іншого боку, саме тому, що таку велику кількість анонімних дзвінків неможливо було б зробити з території Росії без контролю спецслужб, народилися альтернативні версії.
Дехто запідозрив у лжемінуванні московських та інших об'єктів ФСБ - з метою чи навчань, чи просто для нагнітання напруженості в суспільстві. Однак, як мені видається, російські чекісти в даному випадку - поза підозрою. Адже один із пропагандистських китів, на якому тримається режим Путіна, - це почуття безпеки і стабільності, яке він прагне вселити росіянам. А повідомлення про мінування вокзалів і торгових центрів і пов'язані з цим масштабні евакуації відчуття безпеки громадянам не додають, а, навпаки, провокують паніку. Якби було раптом поставлено за мету максимальне посилення режиму і навіть введення надзвичайного стану, для цього набагато краще підійшов би один масштабний теракт, нібито випадково пропущений спецслужбами, а не десятки і сотні «телефонних терактів».
Також навряд чи слушною є думка, що таким чином російські спецслужби проводять навчання, щоб мати досвід з масової евакуації людей на випадок реальних терактів. Надто вже дорого все це. У Державній Думі збиток від «телефонного тероризму» вже оцінили в круглу суму в 1 млрд. рублів. Сюди входять витрати на виїзд спецпідрозділів, бензин, а також збитки від того, що внаслідок евакуації підприємства, установи певний час простоювали. Не кажучи вже про те, що такі виїзди стомлюють співробітників правоохоронних органів і знижують їх шанси запобігти реальним терактам.
У Москві жертвами «телефонних терористів» стали 50 вокзалів і великих торгових центрів, а евакуації зазнали 40,2 тисячі осіб. А тільки 11 і 12 вересня по всій країні через анонімні дзвінки з 420 об'єктів було евакуйовано понад 130 тис. чоловік. У Петербурзі ж лише 14 вересня надійшов 31 дзвінок про загрози вибухів будинків. Прес-служби МНС, МВС і ФСБ тепер не коментують анонімні дзвінки про замінування об'єктів. Це робиться за вказівкою ФСБ, щоб не нагнітати паніку і не провокувати деяких психічно нестійких росіян або доморощених джихадистів долучитися до телефонного тероризму. Поки ж серед затриманих у справі про «телефонний тероризм» - тільки російські підлітки-наслідувачі. І не факт, що немає нових анонімних погроз, просто про них тепер намагаються офіційно не повідомляти.
Та й не потрібно все це в плані навчань. Адже одна справа - евакуювати людей перед передбачуваним терактом. І зовсім інша - коли теракт уже стався і наявні жертви, руйнування, пожежі і паніка.
Тому найбільш вірогідним залишається припущення, що за новою хвилею «телефонного тероризму», що вразила російські міста, стоїть якась досить велика і розгалужена терористична організація міжнародного характеру. Найбільш очевидний кандидат на цю роль - заборонена в Росії, в Україні і в переважній більшості інших держав світу терористична організація «Ісламська держава». У неї є всі підстави зайнятися «телефонним тероризмом» проти Росії, хоча б унаслідок тієї ролі, яку Москва відіграє в Сирії. І не можна не визнати, що у «телефонного тероризму» перед справжнім є цілий ряд переваг. По-перше, це - безпека виконавців. Оскільки дзвінки надходять з-за кордону, шанси, що російські правоохоронні органи зможуть їх вирахувати і затримати, дорівнюють нулю. По-друге, не треба купувати і доставляти до місця теракту вибухівку і зброю і наражати на небезпеку життя і свободу безпосередніх виконавців. По-третє, не завдаючи противнику, тобто Російській Федерації, прямих збитків, «телефонні теракти» викликають значні витрати і вимотують правоохоронців. Якщо епідемія «телефонного тероризму» в Росії продовжиться і позшириться, залучаючи до своєї орбіти все нові міста, витрати на боротьбу з цією загрозою будуть зростати і можуть зрівнятися з витратами на військову інтервенцію в Сирії. Таким чином, ІД може почати боротьбу на виснаження з Росією, не маючи зі свого боку жодних втрат.
Однак «телефонним тероризмом» справа, на жаль, може не обмежитися. Зрозуміло, телефони екстрених служб, так само як і потенційні об'єкти для лжемінування, легко знайти в Інтернеті, так що «телефонні терористи» цілком можуть діяти з-за меж Росії. Але у ІД напевно є своя агентура в Росії. І ці агенти, цілком імовірно, ретельно стежать за реакцією силових структур щодо «телефонного тероризму», паралельно готуючи справжній теракт із великою кількістю жертв серед мирного населення. І це - найстрашніше.
