Церковний бунт
Антикорупційне налаштування у вірменському суспільстві торкнулося й апостольської церкви
Одним із результатів вірменських протестів у квітні-червні стали не лише персональні зміни в керівництві країни, а боротьба, що розпочалася з корупцією.
Це було однією з головних вимог протестувальників, і нова влада просто не могла їх проігнорувати.
У духовній столиці Ечміадзіні заарештували місцевого кримінального авторитета Артура Асатряна на прізвисько Дон Піпо і героя війни в Нагірному Карабаху генерала Манвела Григоряна, «генерала Манвела».
Останній епізод особливо вражаючий і дещо подібний до золотого батона Януковича. Під час обшуку в приміщеннях, що мають стосунок до генерала, було вилучено не лише великі суми грошей і розкрадену гуманітарну допомогу армії, а також цілі арсенали зброї і боєприпасів — міни, гранати, тротилові шашки, автомати, тисячі патронів різного калібру. Загалом, у Вірменії виникли олігархічні збройні формування, здебільшого з колишніх учасників війни в Карабаху.
За словами голови Комітету із захисту свободи слова Ашота Мелікяна, неможливо уявити, що колишня влада не знала про протиправну діяльність Манвела Григоряна. Він став не лише депутатом парламенту від правлячої Республіканської партії, а й після формально проведених виборів посадив у крісло мера міста Ечміадзіна свого сина Карена.
За всієї резонансності скандалу з генералом Григоряном — це всього лише епізод антикорупційної чистки. Пограбування держави олігархічними структурами набуло величезного масштабу. Зокрема, супермаркети торговельної мережі «Єреван сіті» за допомогою відвертих афер зуміли замість ПДВ 20% сплачувати лише податок з обігу 2%. Коли у відповідь на дії влади супермаркети підвищили ціни, прем’єр-міністр Нікол Пашинян закликав бойкотувати торговельні центри. Подіяло. Ціни не лише різко знизили, а й почали виплачувати вкрадене в рахунок погашення.
Антикорупційне налаштування у суспільстві торкнулося і Вірменської апостольської церкви. Вже 6 червня 200 осіб влаштували ходу з вимогою відставки католікоса всіх вірмен Гарегіна II. Тоді представники глави церкви запропонували провести зустріч із метою врегулювання проблем, але вона так і не відбулася.
У дворі церкви Сурб Григор Лусаворич (св. Григорій просвітитель. — Авт.) 10 червня сталася бійка за участі священнослужителів. Колотнеча виникла під час церемонії освячення, яку в храмі проводив католікос усіх вірмен Гарегін II.
Під час церемонії прибічники відставки почали скандувати «Йди!» і вимагали відмови глави церкви від титулу.
У відповідь священнослужителі, що зібралися усередині церкви, а також їхні сподвижники почали скандувати «Святійший!» на підтримку католікоса всіх вірмен. Проте незабаром протестувальники зуміли перекричати своїх опонентів і заглушили їхні голоси. Якоїсь миті між членами протилежних таборів виникла колотнеча, що переросла в бійку. У ній брали участь священики. Поліція, що прибула, розвела супротивників, а сам католікос насилу вийшов із храму, сів у свій броньований Mercedes S500 серії W221 і поїхав.
Опозиція католікосу сформувалася ще до весняних подій. Його звинувачують у широких і досить глибоких зв’язках з російськими кланами, які слабко контролюються і тому непрозорі. Не лише церковними. При цьому об’єктом звинувачень став і брат католікоса, архієпископ Російської і Ново-нахічеванської єпархії Вірменської церкви Езрас Нерсисян. Зустріч прем’єр-міністра Нікола Пашиняна з архієпископом Езрасом у Москві 13 червня, а також його слова, сказані напередодні в Єревані, про те, що внутрішньоцерковний конфлікт внутрішньоцерковним залишиться, означає, що світська влада відкрито не виступатиме проти католікоса, але й не перешкоджатиме протестувальникам проти нього.
Істотно підриває позиції католікоса та обставина, що в лавах його опонентів багато служителів церкви. Ієромонах Корюн Аракелян, настоятель церкви Сурб Гаяне (святий Гаяне) у Вагаршапаті став на чолі церковно-громадського руху «Нова Вірменія, новий патріарх».
Вимога дисциплінарних заходів проти ієромонаха Корюна Аракеляна закріплює його статус обличчя церковної революції. Сайт Aravot-ru.am наводить його слова, сказані на мітингу 6 червня. «В нашого католікоса немає тієї віри, яку відчуває до Бога кожен простий вірянин. Настала мить, аби наша церква звільнилася, очистилася і в нас з’явився бездоганний патріарх з непорочною поведінкою, який шанує молитву і любить свою паству. Нещодавно в Сардарапаті нашого прем’єр-міністра зустрічали з любов’ю і шаною, а католікос перебував у жалюгідному і знехтуваному статусі, ніхто з народу не підійшов до нього і не попросив благословення. З великим жалем мушу сказати, що ім’я Гарегина II дискредитоване». До речі, храм Сурб Гаяне входить до складу Ечміадзинського монастиря.
Коли в країні триває велика чистка, вимога розкриття фінансових потоків церкви падає на підготовлений ґрунт. Річ не лише в персональних претензіях до католікоса, а у відокремленні церкви від олігархічних структур. І що довше католікос та його найближче оточення чинить опір цьому, то більше виникає підозр, що церква і католікос особисто прикривають великі фінансові й товарні зловживання.
З огляду на все, протести проти католікоса ширитимуться. І тому дедалі більше високопосадових священнослужителів їх підтримуватиме. До протестів можуть долучитися, є і такі ознаки, глави єпархій.
Негативне ставлення до католікоса поділяє і частина вірменської діаспори. До того ж не лише на Заході, а й у Росії. І на це в чиновній Москві вимушені зважати.
Католікоса звинувачують у тому, що він прямує в руслі зовнішніх інтересів. Очільник церкви не відреагував на листа вірменського патріарха Константинополя архієпископа Арама Атешяна турецькому президентові Реджепу Таїпу Ердогану з співчуттям від імені вірменської громади Туреччини стосовно прийнятої бундестагом Німеччини резолюції щодо геноциду вірмен.
Поки що про тісні зв’язки католікоса з Росією ведуть мову лише в руслі фінансових та економічних проблем, але для політичних залишається лише півкроку.
Події з вірменською церквою відбуваються на тлі інтенсивних консультацій з питання автокефалії Української православної церкви.
У Тбілісі екзарх у Франції митрополит Еммануїл Адамакіс і митрополит Смірнський Варфоломей Самарас, екзарх всієї Азії за дорученням патріарха Константинопольського Варфоломея вели перемовини з предстоятелем Грузинської церкви патріархом-католікосом Ілією II.
Разом з українським питанням обговорювалася і болюча проблема затримання російськими військовиками священика Грузинської церкви Іоана Оханашвілі, настоятеля парафії в прикордонному з Південною Осетією селі Дірбі.
Враховуючи досить близькі відносини Ілії II з Російською православною церквою важко чекати від Грузинської церкви підтримки автокефалії. Хоча зі зростанням суперечностей, зокрема й з питання затримання священиків на канонічній території Грузинської церкви, в Тбілісі беззастережно Москву не підтримуватимуть.
Загальні проблеми православ’я, починаючи від Вірменії та Грузії і закінчуючи Україною пов’язані, зокрема й зі складнощами у відносинах між Російською православною церквою і Константинопольським патріархом. РПЦ відмовилася брати участь у Всеправославному соборі, що відбувся влітку 2016 року на Криті. З різних причин із 14 церков 4 у ньому участі не брали. Зокрема Болгарська православна церква, Антіохійська і Грузинська. Від них складно чекати підтримка автокефалії Української православної церкви.
У Москві намагаються будь-якими шляхами хоча б загальмувати чи відкласти надання томосу Києву. Подіями у Вірменії щодо церкви скористаються як приводом, що сьгодні не час розглядати українське питання.
