У постачанні сучасних озброєнь ключ до перемоги
Начебто з'явилися деякі зрушення щодо можливості постачання Україні важких озброєнь. Адміністрація США домовляється із союзниками по НАТО про те, щоб вони передали Україні свої танки радянського виробництва. Одна тільки Польща має понад 500 Т-72, причому польській армії вони не так потрібні, оскільки вона оснащена більш сучасними «леопардами». Також країни НАТО і, зокрема, міністр оборони Великобританії заявили, що НАТО почне постачання Україні важкого озброєння. Насамперед має надійти далекобійна артилерія в особі новітніх 155-мм САУ АС-90. Крім того, британський міністр оборони обіцяв Україні зенітні та протикорабельні ракетні системи, а також засоби контрбатарейної боротьби. Якщо вся ця зброя надійде в Україну у значних кількостях, російська кількісна перевага в озброєннях багато в чому буде зведена нанівець.
Проте надзвичайно несприятливою для України залишається ситуація в українському небі. Щоб її покращити, необхідно терміново розпочати постачання ЗСУ бойових літаків хоча б радянського виробництва та сучасних систем ППО та ПРО середнього та великого радіусу дії, зокрема американських Patriot, норвезьких NASAMS та радянських С-300 та Бук 1М, а також сучасних радарів. Непогано було б поставити також винищувачі F-15 та F-16 покоління 4+, що мають сучасні радари та ракети. На них українські льотчики матимуть змогу літати після 2–3 тижнів тренувань.
Сподіватимемося, що країни Заходу відгукнуться на слова президента Володимира Зеленського про те, що Україна чекає гарантій від «провідних країн», що безпека України буде захищена договором, якщо вона погодиться на деескалацію з Росією. Він підтвердив своє переконання, що Україна була б корисним доповненням до НАТО. Зеленський заявив, що його країна чекає на гарантії безпеки від «провідних країн», якщо безпека України буде захищена договором про позаблоковий статус. Водночас Зеленський повідомив, що він розмовляв із президентом США Джо Байденом і сказав йому, що «хотів би бачити США включеними до угоди про безпеку, яка забезпечить довгострокову підтримку України для розв’язання питання щодо можливості повторного вторгнення Росії в майбутньому». Президент України стверджує, що Сполучені Штати "розглядають цю пропозицію". Фактично це означає, що Байден поки що не готовий дати необхідні гарантії, а без таких гарантій із боку США жодна інша країна не ризикне надати їх Україні. Боюся, що гарантій безпеки Україні доведеться чекати щонайменше до обрання нового президента США. Тому єдиною надією України на мир залишається перемога на полі бою, яка знов-таки недоступна без масованих поставок із Заходу сучасних озброєнь, зокрема наступальних.
Поки що ситуація на полі бою скоріше складається на користь української сторони, але до поразки агресора ще дуже далеко. Російські війська відступають із великими втратами на Київщині та Чернігівщині, але продовжують наступ на Харківщині, на Донбасі, а також штурм героїчного Маріуполя. Нова російська мета зрозуміла: спочатку оточити та знищити угруповання ЗСУ на Донбасі, а потім або примусити Україну до капітуляції, або відновити наступ на Київ головними силами. Можливо, на якомусь етапі війни Путін може погодитись на тимчасовий компроміс у вигляді визнання Україною де-факто повної окупації російськими військами територій Донецької та Луганської областей та сухопутного коридору до Криму у вигляді маріонеткової Херсонської народної республіки, яку російська влада терміново намагається створити. Однак такий компроміс явно не влаштує Київ, для якого мир може бути укладений щонайменше за умови відведення російських військ на позиції, які вони займали вранці 24 лютого. Але на подібні умови в Кремлі підуть лише тоді, коли російська армія буде ґрунтовно розбита.
Адже ще зовсім недавно у Кремлі на війну проти України дивилися як на легку прогулянку. Джерело сайту «Медуза», близьке до адміністрації президента Росії, ще наприкінці лютого було впевнене, що однією з головних проблем стане не захоплення великих міст, але організація нормальної роботи їхніх нових колабораціоністських адміністрацій». У тому, що міста України, включно з Києвом, будуть легко завойовані, чиновник практично не сумнівався і нарікав лише на те, що «кадри для управління складною урбанізованою територією взяти нема звідки. Їх навіть на Крим та Севастополь не вистачило». Тепер кадри колабораціоністів ніяк не вдається набрати навіть для однієї «Херсонської народної республіки». Після того, як «спецоперація» пішла не так, як мріялося, у російському уряді перейнялися наслідками санкцій. За словами джерел тієї ж «Медузи», наприкінці березня чиновники показали Путіну викладки щодо стану російської економіки, які свідчили, що «хоч якось нормально жити країна під такими санкціями не зможе». Через це «йдуть наради з різних галузей приблизно одного змісту: на старих запасах протриматися можна кілька місяців. Що буде потім, якщо не буде знято хоч якісь санкції, незрозуміло нікому. Точніше, зрозуміло, що все буде дуже погано. Почнуться інфраструктурні проблеми, проблеми з транспортом. Цілком очевидно, що до тривалої війни, та ще й під санкціями, в Росії не готувалися.
Рано чи пізно армії України доведеться перейти у контрнаступ із очевидною метою звільнення Херсонської області та деблокади Маріуполя. Очевидно, саме сюди треба буде перекинути частину військ, що звільнилися після відступу росіян з-під Києва. Поки що російські війська не встигли закріпитися на зайнятих позиціях, тож відкладати контрнаступ не слід. Лише поразка на Донбасі та втрата сухопутного коридору з Кримом може змусити російські війська відступити з України. Хоча не можна виключити, що Путін почне війну на виснаження із максимальним використанням російського людського потенціалу. Тоді кінець війні може покласти лише втручання держав НАТО.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
