Валдай: Ну ось! Тепер підуть докори, підозри!
Виступ Володимира Путіна на Валдайському форумі в режимі онлайн іноді змушує засумніватися в його адекватності навколишньої дійсності принаймні, тоді, коли йдеться про Олексія Навального. Візьмемо, наприклад, такий пасаж: «Почну з початку Вашого питання щодо отруєнь. Ми багато разів чули стосовно отруєнь то там, то тут, це вже не вперше звучить, - це перше. Друге: якби фігурант, про якого Ви говорите, влада, у всякому разі, хотіла б когось отруїти, навряд чи відправила б його на лікування до Німеччини, чи не так? Відразу ж, як тільки дружина цього громадянина звернулася до мене, я тут же дав доручення прокуратурі перевірити можливість виїзду його за кордон на лікування, маючи на увазі, що могли б не випускати, бо у нього були обмеження, пов'язані з судовим слідством і кримінальною справою. У нього були обмеження на виїзд. Я відразу попросив Генеральну прокуратуру дозволити це зробити. Він поїхав».
Йдеться, зрозуміло, про отруєння Олексія Навального. Володимир Володимирович, пошкодував, що в розмові з Макроном все-таки згадав ім'я головного російського опозиціонера й повернувся до колишньої практики неназивання його. Видно, колись у юності нагадала Путіну ворожка: «Буде тобі щастя велике! Великою людиною станеш і великим государем! Але чекає на тебе смерть люта, якщо тільки три рази в один день вимовиш вголос слово «Навальний»! »
Але крім абсолютно містичного жаху президента Росії, між іншим президента ядерної наддержави, перед лідером російської опозиції, недоотруєним і таким, що відновлюється зараз за кордоном, в словах Путіна ще чимало саморозвінчувальних моментів. Після Валдайського виступу російського президента у найзатятіших скептиків не повинно залишитися й тіні сумніву в тому, що саме він віддав наказ про ліквідацію Навального. Володимир Володимирович прямо допустив, що російська влада може бажати отруїти когось зі своїх громадян, і тоді вже точно за кордон людину не випустять. Більше того, ніхто й не сумнівався, що Навального відпустили в Німеччину з дозволу Путіна. Але Володимир Володимирович раптом вирішив цим похвалитися на увесь світ. Щоправда, для цього довелося збрехати, що стосовно Навального в момент госпіталізації діяли обмеження на виїзд через судимість (насправді - ні, про що Навальний заявив відразу ж після путінського виступу). Але не це головне.
Головне в тому, що Путін публічно підтвердив, що в Росії немає не тільки верховенства права, а й взагалі будь-якого правового поля, раз президент може прямо давати вказівки генеральному прокурору. І якщо навіть людина помиратиме, президент може не випустити її за кордон для лікування, просто тому, що так хоче. Загалом в ситуації з отруєнням Навального Путін дуже нагадує героїню наступного популярного анекдоту. Чоловік раптово повертається додому з відрядження і застає таку картину. Біля дзеркала стоїть голий мужик. У ліжку сидить гола дружина й кокетливо говорить: «Ну ось, знову підуть докори, підозри!». А вимога до Німеччини надати матеріали аналізів Навального для того, щоб розв’язати питання про порушення кримінальної справи, - це те ж саме, якби слідчому для порушення справи про вбивство, при наявності трупа з вогнепальними пораненнями, потрібно було спочатку знайти пістолет, з якого жертву було вбито.
Крім історії з Навальним, найбільш важливими здаються висловлювання Путіна, пов'язані з вірмено-азербайджанським конфліктом. Володимир Володимирович заявив буквально наступне: «Ви сказали про те, що у Росії завжди були особливі зв'язки з Вірменією. Але у нас завжди були особливі зв'язки і з Азербайджаном. У Росії проживає більше двох мільйонів вірмен і близько двох мільйонів азербайджанців. Це не тільки ті люди, які приїхали на тимчасові заробітки, а й ті, які тут живуть практично постійно. Мільярди доларів - мільярди! - вони спрямовують на підтримку своїх сімей, працюючи в Росії. У всіх цих людей дуже стійкі, близькі зв'язки в Росії на гуманітарному рівні, міжособистісні, ділові, гуманітарні, сімейні. Тому для нас і Вірменія, і Азербайджан - рівні партнери. І для нас величезна трагедія, коли там гинуть люди. Ми хочемо вибудовувати повноцінні відносини як із Вірменією, так і з Азербайджаном.
Так, є елементи, причому в кожному випадку вибудовування відносин із кожною з цих країн є щось таке, що відрізняє наші відносини з іншим партнером. Ну, з Вірменією це християнство. Але у нас є дуже тісні зв'язки з Азербайджаном і за іншими напрямами.
Що стосується релігійної складової, я хочу звернути вашу увагу, що майже 15 відсотків населення Російської Федерації сповідують іслам. І навіть у цьому сенсі Азербайджан не чужа для нас країна».
Уже цей пасаж ясно говорить про те, що Росія не збирається вступати в нинішній конфлікт на боці Вірменії. Путін також заявив про втрати сторін, очевидно, отримавши доповідь від російської розвідки: «За нашими даними, з обох сторін більше двох тисяч загиблих з одного боку і з іншого. Загальна кількість загиблих наближається вже до п'яти тисяч». Однак якщо загальне число загиблих дійсно становить близько 5 тис. осіб, то, виходячи з реального ходу бойових дій, втрати сторін скоріше варто оцінити в наступній пропорції: більше 1 тис. убитих у Азербайджану і більше 3 тис. убитих у Вірменії. За словами президента Росії, «ми займаємо таку позицію, яка дозволила б нам користуватися довірою як в однієї, так і в іншої сторони і грати істотну роль посередників у врегулюванні цього конфлікту зі зближення позицій. Мені б дуже хотілося, щоб цей компроміс було знайдено». А ще Путін високо оцінив відносини Росії і Туреччини, хоча і поскаржився на те, що Анкара не визнає приєднання Криму до Росії. Така позиція Росії зараз - на руку Баку, так як без прямої військової допомоги з боку Москви Єреван навряд чи довго протримається.
Про Білорусь Путін сказав, що «Росія не втручалася в те, що там відбувалося. Ми розраховуємо, що й ніхто не втручатиметься, ніхто не буде розкручувати в своїх інтересах цей конфлікт і нав'язувати якісь рішення білоруському народу... потрібно дати можливість самим білорусам спокійно розібратися з усією ситуацією, ухвалити відповідні рішення. Зокрема, можливо, ці рішення лежать на шляху ухвалення поправок до чинної Конституції або ухвалення нової Конституції». Також Путін заявив: «Але те, що відбувалося в Білорусі, вигідно відрізняється від того, що відбувалося на вулицях деяких великих міст розвинених демократій, розумієте? Так, жорсткість була, і все, а можливо, навіть невиправдана, тоді нехай дадуть відповідь ті, хто це допустив. Але загалом, якщо порівнювати й подивитися на картинки - в усякому разі беззбройній людині в спину ніхто не стріляв із бойової зброї, ось я про що. Тому давайте спокійненько з цим розбиратися». З цих сентенцій можна зробити висновок про те, що Росія продовжує підтримувати Олександра Лукашенка, але не дає йому санкції на застосування бойової зброї проти демонстрантів.
А коли Путін безсоромно заявляє: «У Росії від самого початку епідемії на чільне місце ми поставили головну цінність - життя й безпеку людей. І це був усвідомлений вибір, продиктований культурою, духовними традиціями нашого народу, його складною, часом драматичною історією», то не доводиться сумніватися, що головним у Росії є життя й безпека однієї людини - російського президента.
