Великі маневри
Раптова перевірка боєготовності російських військ пов'язана з прагненням Москви полякати як Київ, так і інших партнерів з «нормандського формату»
Нинішня перевірка боєготовності російських військ, нібито в рамках підготовки до навчань «Кавказ 2016», викликала явну заклопотаність у світі. Пентагон прямо припустив, що під виглядом маневрів війська перекидаються до українських кордонів, і пов'язав «рівень насильства на сході України, що зріс», і близькість до України російських сил, що беруть участь у навчаннях. Російське МЗС на ці припущення відреагувало гнівною відповіддю: «Нам також продовжують приписувати фантастичні, неіснуючі наміри стосовно України при тому, що спроби США створити проблему з раптових перевірок боєготовності російських збройних сил робляться на тлі поведінки Києва, що викликає все більшу тривогу. Вважаємо, що замість цього США слід було б зосередитися на роботі зі своїми клієнтами над виконанням Мінських домовленостей».
Насправді, як повідомляє «Российская газета», в рамках перевірки боєготовності до Криму і в Краснодарський край були перекинуті частини ПДВ і морської піхоти. За оцінкою української розвідки, в результаті зараз проти України в Криму, в окупованій частині Донбасу і на російсько-українському кордоні зосереджено 42-тисячне угрупування російських військ. Щоправда, це з урахуванням Чорноморського флоту, який, за винятком морської піхоти, навряд чи б у разі війни безпосередньо використовувався проти України, хоча б тому, що його кораблі були б занадто уразливі для ударів із повітря.
В цілому ж чисельність російського угруповання, зосередженого проти України, не надто змінилася. Вже протягом багатьох місяців вона тримається на рівні 40 тис. осіб, періодично збільшуючись або зменшуючись на одну-дві тисячі. Також і в сухопутних озброєннях цього угруповання жодних драматичних змін не відбулося. Зараз, за твердженням української розвідки, у нього є чотири тактичних ракетних комплекси «Точка-У», 298 танків, 1566 бойових броньованих машин, 363 артилерійські системи і 169 реактивних систем залпового вогню.
А ось угруповання російської авіації біля українських кордонів виглядає більш вражаюче: 468 літаків і 303 вертольоти. Але однією авіацією війну з Україною не виграти, враховуючи також досить пристойний рівень української ППО. Це все ж таки не з беззахисними з повітря сирійськими повстанцями воювати. А для серйозної війни проти України 30-тисячного угруповання російських військ (за вирахуванням моряків Чорноморського флоту), навіть підкріплених таким же за чисельністю угрупованням сепаратистів, явно мало. Наступаючим російським військам будуть тоді протистояти приблизно рівні за чисельністю і озброєнням українські війська. Бліцкригу не вийде, почнуться затяжні бої, а надто довго вести велику війну проти України Захід Росії навряд чи дозволить.
Тому така війна для Кремля мала б сенс тільки в тому випадку, якщо б був шанс розгромити Україну дуже швидко. А для цього треба спробувати швидко і непомітно зосередити на українських кордонах угруповання, що в кілька разів перевищує за чисельністю і озброєнням українську армію. Але таке перегрупування практично неможливо приховати від американських засобів технічного контролю. І в цьому контексті заява Пентагону щодо російської «раптової перевірки» виглядає як превентивний захід. Путіна попереджають: ми стежимо за твоїми діями і сподіваємося, що з певних меж не вийдеш. І нинішня метушня з переміщенням російських військ, як видається, пов'язана не з реальним наміром почати війну проти України, а з прагненням Москви полякати як Київ, так і інших партнерів з «нормандського формату», щоб зробити їх поступливими і змусити погодитися на врегулювання на Донбасі на російських умовах.
Втім, військова демонстрація спрямована на вирішення проблем не тільки в Україні, але і в Сирії. І щодо Сирії вона призначена насамперед для Вашингтона. Путін хоче показати всьому світу: ось що у нас є, і ось що ми ще можемо використовувати і в Сирії, і в Україні. Він поспішає використовувати положення Обами як «кульгавої качки», так само як і той факт, що у Меркель і Олланда не за горами вибори. Розрахунок будується на тому, що західні лідери під завісу захочуть відзначитися бодай якимись зовнішньополітичними успіхами. Такими, очевидно, могло б стати хоча б формальне виконання угод про врегулювання конфліктів в Україні та Сирії. Тим більше що сирійське врегулювання, як сподіваються в Брюсселі, дозволить зупинити наплив у Євросоюз близькосхідних біженців. А це, в свою чергу, підвищило б шанси на переобрання нинішніх лідерів Німеччини і Франції.
Щодо України французький і німецький міністри закордонних справ після російської «раптової перевірки» обмежилися черговою заявою про невиконання Мінських угод і про необхідність досягнення політичного компромісу. Характерно, що на знаменитих 12-годинних переговорах Лаврова і Керрі йшлося тільки про Сирію, але не про Україну. Очевидно, у Обами вже змирилися з тим, що до кінця його терміну жодних проривів у донбаському врегулюванні не буде, і вирішили зосередитися на Сирії, вважаючи, що в Україні найближчими місяцями нічого драматичного не станеться. А ось у Сирії ситуація заплутується все більше, і жодного просвіту в справі врегулювання не видно.
Однак російська позиція в Сирії аж ніяк не виглядає виграшною. Не зрозуміло, як далеко зайде турецьке військове втручання, проти якого Росія, схоже, поки що не заперечує. Москву цілком влаштовує, що турки на сирійській території битимуться з курдами, яких підтримує США. Однак є ризик, що Ердоган не обмежиться курдськими територіями, а спрямує свої війська хоча б до Алеппо, сподіваючись повалити Асада. Тому можна припустити, що навчання «Кавказ 2016» покликані насамперед охолодити войовничий запал турецького президента. Тільки незрозуміло, чи вдасться. Адже турецьке вторгнення в Сирію вочевидь санкціонував Вашингтон. Невідомо тільки, до яких меж.
Борис СОКОЛОВ, публіцист, Москва
