Весняний марафон
Це не прекрасна весна, для якої замало світла, любові й цілої вічності. Це «русская весна», де кров, колючий сніг в обличчя, мільйони біженців, зруйнована інфраструктура, зламані долі, обстріли житлових будинків і смерть.
Росія не змогла вивернутися з пастки, яку їй приготувала історія, і вплуталася у звичайний фашизм. На руїнах мертвонародженої країни, побудованої на поневоленні народів, крові, рабській працю і репресіях, очікувано виникла нова конструкція, що до болю нагадує немічну, стару й зношену радянську систему.
«Україна може існувати лише як держава, яка визнає різноманіття регіонів і культур, з яких вона складається», — бубонить міністр Лавров в інтерв’ю російським радіостанціям. Іншими словами, нам говорять про те, що іншого варіанту просто не існує, і нас будуть примушувати до такої «федералізації».
Немає сенсу ставити запитання про те, кому потрібна федералізація України. Всередині України це потрібно політичним банкрутам, які можуть повернутися до влади тільки на броні російських танків. Що ж стосується Кремля, то під словом «федералізація» той має на увазі перетворення України на васала, де в неї буде право винувато увіткнутися в долоню сусіда, яка пахне нафтою і газом.
Навіть пародійні мітинги «на захист федералізації» Кубані, Сибіру й Уралу викликали в російської влади справжній переполох. Всі розуміли, що це кепкування, імітація, карикатура, проте можновладці поставилися до цього невинного шаржу з усією серйозністю. Облиште жарти, панове! Адже федералізація не для внутрішнього вжитку, не для Чечні, Якутії, Кубані або Туви. Ніхто на неосяжних теренах не морочить собі голову створенням демократичної і процвітаючої держави, де суб’єктів федерації не потрібно буде утримувати у складі Росії за допомогою князьків і феодалів, яким подаровано величезні наділи разом з електоратом, що голосує за правлячу партію. Федералізація йде лише на експорт!
Здається, що вже ніхто в Росії не шукає відповідь на питання, як цю саму Росію облаштувати, не закликає жити не за брехнею, не мобілізує суспільство для проведення реформ всередині федерації. Щось робити всередині країни клопітно й важко. Особливий шлях Росії вбачається в тому, щоб переробити увесь світ «під себе», змусити сусідів жити в смердючій радянської казармі.
Візитівкою сьогоднішньої Росії є не Достоєвський, не академіки Сахаров, Ліхачов та Капиця, не Солженіцин, а кремлівський рокер Залдостанов. Ось вона, обіцяна «козяча морда» для Заходу! Ось і всі поривання в пошуках особливого шляху! Шлях від Достоєвського до Залдостанова подолано, в рекордно короткий термін!
За дуже короткий проміжок часу РФ зробила неймовірний кидок у минуле, змогла відмовитися від цивілізації, залишилася в блискучому товаристві Північної Кореї.
У ХХI столітті з’явилася «гостя з минулого», одержима ідеєю вберегти Україну від союзу з бездушними західними державами. Саме в Україні проходить лінія фронту, саме тут витримує іспит сама Україна, країни Заходу, все світове співтовариство.
Російський ведмідь хоче сидіти за великим європейським столом навіть не на рівних, а в ролі господаря, поклавши на стіл всі чотири ноги. Тому так хворобливо Кремль реагує на відмову деяких лідерів держав їсти солдатську кашу в Москві, дивитися на парад військової техніки, яка може потім опинитися в магазинах вигаданої країни «Новоросії».
Бажання перетворити 9 травня на карнавал, святкування й фестиваль продиктоване наміром Кремля приватизувати саму перемогу, привласнити її, применшити участь у перемозі інших країн коаліції. Російський народ, розігрітий пропагандистами оригінального жанру, знову хоче любити Сталіна й святкувати 9 травня. Так не заважайте їм! Залиште їх на самоті на цьому святі! Весняний марафон не передбачає скорботи й смутку, він із повним презирством ставиться до людського життя, він навіть не дає часу на підрахунки загиблих у тій війні ...
Імперське і більшовицьке хамство вимагає свята. Але свята «со слезами на глазах», як цього хоче Путін, вже не вийде. Занадто багато подій відбулося за останній рік. Захоплення Криму, російські війська на Донбасі, мстиве утримання під вартою члена Європарламенту Надії Савченко, рейс МН17 ...
«Русская весна» продовжує свій марафон. Російський ведмідь, все ще буйний і непередбачуваний, може рушити далі на Маріуполь, Київ, Варшаву, але його доля вже визначена наперед. Небезпечна тварина, з підпаленою лісовими пожежами шкурою, чекає на присипляння. Протиставлення себе решті світу в цих випадках так і закінчується.
Світ втратив рівновагу, але маятник історії сповільнився і скоро почне рух назад, а значить, весняному російській марафону скоро настане кінець.
Путін буде намагатися не знижувати градус і тримати світ «на кнопці». Злі веселощі в чумному бараку триватимуть, тільки буде більше істерики, базарної крикливості, агресивності й брехні.
Обвалення в минуле цього разу скінчиться не похміллям. Напади віри, що замінюють саму віру, не врятують хворого звіра. Нескінченне й безцільне ходіння лісом стомлює. Після «русской весны» буде довга і довга зима. Це й буде гірке повернення до сьогодення...
Валерій ФУЙОР, правозахисник
