Від влади «своїх» до включення громадян у системні зміни
Ми живемо в добу великих змін, частиною яких є наш щоденний вибір. Через цей постійний вибір ми визначаємо, в якій Україні хочемо, щоб жили наші діти. Включення активних громадян у контроль над владою та гра «в довгу» професійної команди не зі старої системи здатна зробити ці зміни глибокими та незворотними.
2013-й – українці протестом продемонстрували, що не хочуть повернення до Радянського Союзу. Мільйони на Майдані засвідчили, що Україна – тисячолітня європейська країна, а не частина євроазійської імперії Путіна.
2014-й – у боротьбі за Гідність ми перемогли режим Януковича й зробили перші кроки у бік демонтажу старої монополізованої системи на тлі великих викликів, зокрема військової агресії. Водночас реальну владу отримали ті, хто змарнував історичний шанс збудувати сильну державу після помаранчевої революції. Активісти Майдану через брак досвіду, часу, надмірні абміції не змогли створити політичну силу або потужне громадське об’єднання. Парламент на позачергових виборах сформували політичні проекти, які змушені були рахуватися з довірою до нових облич, запросивши їх до своїх виборчих списків. Однак, попри нові вивіски у політичних проектів, суть політики залишилася старою. Business as usual.
2015-й – попри наростаючу протидію і саботаж було закладено перші цеглини у фундамент незворотності змін. Серед важливих здобутків: системна протидія агресору (зміцнення армії, вітчизняні та міжнародні санкції, прорив до енергетичної незалежності, обмеження російської пропаганди), ухвалення антикорупційних, декомунізаційних, євроінтеграційних законів, значне зменшення впливу оліграхів (через закони про ринок газу, про кворум в акціонерних товариствах, розкриття медіа-власників тощо), відкриття реєстрів власності, радикальне зниження єдиного соціального внеску, закони про суспільне мовлення та роздержавлення преси, фінансова децентралізація.
Найбільші провали – судова система, імітація змін у прокуратурі, МВС, податковій та митній службах. До таких важливих сфер як охорона здоров’я серйозні зміни ще й не наближалися.
2016-й — визначальний. Чи отримаємо безвізовий режим? Чи зможемо продовжити санкції проти Росії? Чи будуть позитивні зрушення на Донбасі? Чи дадуть належний ефект розпочаті реформи і наскільки швидкими та ефективними будуть подальші кроки? Чи втримаємо ситуацію у державі?
У цей визначальний час країна потребує командної гри зрілих та орієнтованих на інтереси держави політиків. Останні два роки підтвердили, що національна збірна – це мрія на майбутнє. Одиниці політиків у різних політичних силах, професійних та чесних фахівців, заточених на реформи, ще не є критичною масою. А отже, вони ще не можуть перемогти корумпованих бізнесменів у владі, представників олігархів, які давно пов’язані один з одним. Тому старі еліти старої системи й надалі займаються звичними «договорняками» та кулуарщиною.
Останні місяці розгорнуто цілу кампанію, покликану переконати людей, що все змінять ще одні дочасні вибори до парламенту. Мовляв, до нинішніх депутатів довіри вже немає, відновлена коаліція буде нетривкою, а нові вибори якраз приведуть до влади нових людей. І хоча ми часто чуємо такі заклики від тих, кого прийнято називати «новими» чи «молодими» політиками, все ж очевидно, що рушіями цієї кампанії і тими, кому вибори були б справді вигідними, є не вони. І аж ніяк не український народ, який прагне змін. Елементарний аналіз соціологічної, політичної та економічної ситуації показує, кому насправді були б вигідні такі вибори: регіоналам, популістам й олігархам. Саме ці три сили, які, до речі, тісно сплетені між собою, різко наростять свій вплив, а швидше за все, цілковито захоплять владу в новій Раді, якщо ми піддамося на цей олігархічно-популістський тиск.
Варто усвідомлювати, що формування уряду «своїх» в умовах недовіри та зневіри лише посилить кризу і не зніме питання дочасних виборів . Останні списки потенційних членів уряду лише підтверджують, що закрита система, де рішення ухвалює вузьке коло осіб, тримає монополію на владу для «своїх», лояльних.
Час змінювати підходи й припинити жити по-старому. В політиці треба досягати компромісів, але не порушувати принципи та нівелювати цінності. Громадяни хочуть бачити зміни, а не їх імітацію, яка несе агресію та посилює всередині країни протестні настрої.
Путін точно знає, що серед політичного класу України на разі мало державників. Натомість вистачає агентів, які на гачку, й тому за вказівками Москви будуть розхитувати ситуацію, безсоромно використовуючи патріотичні гасла чи обіцянки неможливого.
Путін чекає, коли наша фатальна національна риса – на два українці три гетьмани – вкотре змусить нас наступити на ті самі граблі, які щоразу нищили нашу державу.
Дивлячись на політичну кризу, чітко розумієш, що й Путіна не треба, щоб українці, вкотре посварившись між собою, втратили історичний шанс.
Але!! Путін не причина, що політичний істеблішмент розглядає державу як власний бізнес, а Генпрокуратура замість арештів «діамантових» прокурорів та інших посадових злочинців займається переслідуванням антикорупційних організацій, як от Центр протидії корупції.
Громадяни України мають активніше включитися у контроль над владою і просування змін, незважаючи на те, що реальний результат цих змін у багатьох випадках відчує вже наступне покоління.
Не піддаватися популістам, що пропонують пенсії по 500 євро та інші «покращення життя вже сьогодні». Відкинути як відвертих реваншистів, так і провокаторів у тогах радикального патріотизму.
Разом із командою активістів, експертів, підприємців, багатьох з яких знаю ще з Євромайдану, розбудовуємо горизонтальну мережу громадської підтримки змін. За півтора місяця небайдужі громадяни з 9 областей активно почали взаємодію в рамках ініціативи прямої дії «Включайся».
На місцях активісти борються з монополіями за доступ до генеральних планів міст, до часто закритої інформації про бюджет, за реальний вплив громади на ухвалення рішень.
Заходять разом із депутатами до мерів, губернаторів, керівників комунальних підприємств, коли ті не очікують чи не прагнуть діалогу.
Лише горизонтальні зв’язки між нами, а не вертикаль патрон-клієнтарних зв’язків з олігархами та іншими політичними «босами» є гарантією побудови активного громадянського суспільства. Саме критична маса активних та організованих громадян — 7-8 відсотків — є запорукою революції Справедливості та ефективного дотримання законів.
Серед іншого, для цього потрібно самим творити знизу свідому системну політичну силу, а не чергові кон’юнктурні проекти під вибори. Включаймося!
Українці — нація марафонців. Зараз черговий історичний забіг. Для перемоги потрібна витривалість та мудрість.
