«Він втомився, але гордий і задоволений»
Вибори як імітація
Президентські вибори в Росії 2018 року вирізнялися виключно млявою, лише з обов'язку, передвиборною кампанією, яку не змогли пожвавити навіть елементи клоунади, і заздалегідь, за декілька місяців до дня голосування, передбачувані результати. Зважаючи на заклик лідера позасистемної опозиції Олексія Навального до бойкоту виборів, головна інтрига полягала не в тому, скільки голосів отримає Володимир Путін та інші кандидати, а який буде відсоток явки. І як пам'ятають читачі «Дня», я давно вже прогнозував, що підсумковий показник виборців, які прийшли голосувати, буде в межах 65-70%, а нинішній президент, отримає 75-80% голосів, найбільш ймовірно – 78%. Так і сталося. Зараз, коли я пишу ці рядки, явка складає 67,49% від загальної кількості виборців, а Путін, після обробки 99,83% протоколів набирає близько 76,66% голосів. Решта 0,17% голосів уже нічого не змінять.
І це при тому, що реальна явка, за моєю оцінкою, склала від 45 до 55%. Значить, близько 20% бюлетенів було так чи інакше вкинуто. Або фактично вкинуті окремими членами виборчих комісій або пропутінськими активістами прямо в урни, що було зафіксовано відеокамерами або мобільними телефонами та поширено в соцмережах у вигляді роликів штабом Навального (ЦВК показово анулювала результати лише на одній дільниці в Люберецькому районі), а також за допомогою фальсифікації підсумкових протоколів (це особливо характерно для Чечні й інших північнокавказьких республік), або за допомогою підвезення виборців автобусами до виборчих дільниць (чому пік голосування припав на вранішні години, починаючи буквально з восьмої ранку, чого при нормальних виборах ніколи не буває) і тиску начальства на бюджетників і студентів (вимагали не просто прийти проголосувати, але і надати потім за місцем роботи чи навчання фотокопію бюлетеня, нехай навіть незаповненого). Можна передбачити, що переважна більшість привезених і пригнаних на дільниці виборців проголосували за Путіна, побоюючись, як би чого не сталося. І, зрозуміло, переважна більшість укинутих бюлетенів і намальованих протоколів були за дорогого Володимира Володимировича.
І тут перед адміністрацією президента постала певна проблема. Зважаючи на перші результати зі сходу країни, явка перевищувала на 10% відповідні показники 2012 року. Якби так пішло і далі, то була б реальна загроза, що явка дійде до 75% і вище, а відсоток голосів, поданих за Путіна, перевищить 85. У цьому разі результат був би сповна узбецько-казахський, але Путіну вочевидь не потрібно, щоб його сприймали на Заході в одній низці з незамінними правителями центральноазіатських деспотій. Але кремлівська адміністрація (і, можливо, апарат голови Думи В'ячеслава Володіна) повністю контролювала виборчий процес у режимі реального часу. І без будь-яких ускладнень вийшла на задані показники і щодо явки, і щодо відсотку голосів за Путіна – він мав бути трохи меншим 80%. Жодних проблем не виникло. Адже на переважній більшості виборчих дільниць справді незалежних спостерігачів не було. «Ноу-хау» цієї кампанії – велика кількість підставних пропутінських спостерігачів, не представників партій і організацій, а «простих виборців». Таким чином із переважної більшості комісій були витиснені опозиційні спостерігачі. Путін навіть в одному інтерв'ю американському ЗМІ пообіцяв, що він не змінюватиме конституцію і не балотуватиметься в президенти 2024 року. Що ж, очевидно не буде. Як уже було, балотуватиметься Дмитро Медведєв. А Путін знову стане прем'єр-міністром. Зараз він пообіцяв деякі зміни в уряді після інавгурації. Думаю, що вони матимуть суто косметичний характер, і Дмитро Анатолійович залишиться на своєму місці.
Реальна інтрига нинішніх виборів полягала в тому, хто посяде почесне друге місце – Володимир Жириновський чи Павло Грудинін. І опитування, і кампанії, що проводилися на початку, показували, що кандидати від ЛДПР і КПРФ ішли, що називається, ніздря в ніздрю. Проте надалі апарат КПРФ, імовірно, провів кампанію щодо мобілізації активістів на користь Грудиніна. Останньому, можливо, навіть допоміг скандал із незакритими зарубіжними рахунками. Згідно з буквою закону, кандидата від КПРФ повинні були б зняти з виборів. Проте цього разу, на відміну від випадку з Навальним, ЦВК на чолі Елою Памфіловою, яка втілює політичну невинність, виявив творчий підхід і залишив Грудиніна в списках. А ось виборці, які не визначилися, напевно, вирішили, що коли влада так прив'язалася до Грудиніна з цими рахунками, то, значить, Кремль він чимось не влаштовує, так що краще голосувати за нього, а не за кишенькового кандидата влади Жириновського. У результаті Грудинін отримав 11,79% голосів, а Жириновський – лише 5,66%. Думаю, Кремль тут до розподілу голосів не втручався, і ці цифри відображають реальне співвідношення популярності двох кандидатів.
Зате решта кандидатів-карликів, чиї результати – в межах статистичної погрішності, отримали результати, намальовані в Кремлі. На перше місце серед них поставили Ксенію Собчак із 1,67%. Явлінському дали 1,04% (менше одного відсотка було б зовсім ганебним для Григорія Олексійовича). Усі інші отримали менше одного відсотка, але при цьому Титов обійшов Сурайкіна, а той – Бабуріна (різниця між ними – соті відсотка). Що характерно, всі сім кандидатів були всього лише слухняними спаринг-партнерами Володимира Путіна – нинішнього президента не критикували. Тепер Собчак спробує створити повністю керовану з Кремля ліберальну партію, залучаючи до неї тих, хто підтримав Титова і Явлінського, а також, в ідеалі – і частину прихильників Навального. Але вона навряд чи досягне успіху в цьому. Мало хто захоче зв'язуватися з відверто маріонетковою партією.
Близький до Путіна лікар Олександр М’ясников натхненно заявив на одному з російських телеканалів: «Я в Гостинному дворі стояв за два кроки від Путіна. І я бачив – він був втомився, але гордий і задоволений». Думаю, що і це вираження відчуттів президентом для вірнопідданої публіки – суцільна імітація. По тому, як після сирійського розгрому вагнеровців Володимир Володимирович на тижнів два випав із кампанії, можна було зрозуміти, наскільки все, що відбувається довкола виборів йому байдуже, як байдужі і самі виборці, і власні довірені особи. Адже результат кампанії був вирішений наперед за багато місяців до її початку, і виступи Путіна в ході кампанії та протокольні зустрічі з виборцями ніяк не могли вплинути не те що на розподіл місць, але навіть на розподіл голосів між різними кандидатами. Все було намальовано заздалегідь в адміністрації президента. І вже зовсім зайвим було отруєння Сергія Скрипаля та його дочки на території Сполученого Королівства бойовою отруйною речовиною виразно російського походження, щоб спровокувати британські санкції та завдяки цьому ще більше згуртувати електорат довкола національного лідера. Після виборів наслідки акції в Солсбері Росії доведеться ще дуже довго відчувати.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
