Вибух під Ньоноксою: хто напускає туману
Найімовірніше, версія про аварію в результаті спроби підняття ракети з дна моря є дезінформацією
Американський телеканал CNBC, із посиланням на джерела в американській розвідці, повідомив, що вибух на військово-морському полігоні поблизу селища Ньонокса в Архангельській області міг статися не внаслідок невдалих випробувань нової російської ракети «Буревестник» з ядерним реактором, а за спроби підняти з дна Двінської затоки того ж таки «Буревестника», який впав туди після невдалого запуску два роки тому. Нібито стався вибух на одному з суден, що піднімали ракету, а цей вибух, у свою чергу, викликав реакцію в ядерному реакторі, що призвело до витікання радіації. Стало також відомо, що торік нібито робили аналогічну невдалу спробу підняття затонулої ракети, яку, можливо, випробовували в листопаді 2017 року. «Радіо Свобода» звернуло увагу на схожість фото плавучих платформ, пошкоджених під час вибуху 8 серпня на полігоні в Ньоноксі, з опублікованим Міністерством оборони РФ торік відео з випробувань ракети «Буревестник» на Південному острові архіпелагу Нова Земля. В обох випадках на суднах було помічено контейнери для перевезення ядерних відходів і судно «Росатома» для збирання радіоактивних відходів «Серебрянка». 8 серпня цей корабель перебував за 4 км від полігона і пішов із затоки лише 9 серпня. А на одному з супутникових знімків від 13 серпня розслідувачі помітили рятувальне буксирне судно класу «Звездочка», призначене, зокрема, для підняття затонулої техніки з дня моря.
Усі ці аргументи видаються переконливими, якби не одне істотне «але». Поки що відомі імена лише п’ятьох загиблих на полігоні поблизу Ньонокси працівників «Росатома», хоча загальна кількість жертв, з огляду на все, була не менш ніж 12. Повторю список п’ятьох відомих жертв ще раз із зазначенням спеціальностей. Олексій Миколайович В’юшин (43 роки) — учасник міжнародних наукових проектів, зокрема зі створення спектрометра фотонів високих енергій для експериментів на Великому адронному колайдері в ЦЕРНі. Євген Юрійович Коратаєв (50 років) — провідний інженер-електронік відділу. В’ячеслав Юрійович Ліпшев (40 років) — начальник науково-випробувальної групи. Сергій Євгенович Пічугін (46 років) — інженер з випробувань 1 категорії. Владислав Миколайович Яновський (71 рік) — заступник начальника науково-випробувального відділення — начальник науково-випробувального відділу.
Легко переконатися, що всі п’ятеро до піднімання вантажів з морських глибин жодного стосунку не мають. Проте всі загиблі, як можна зрозуміти з назв їхніх посад, якнайпряміше пов’язані з випробуваннями ядерної техніки. Оскільки за версією, що її озвучили телеканал CNBC і «Радіо Свобода», ракету з ядерним реактором мали намір лише підняти з дна морського, присутність на судні, що нібито займалося підніманням ракети, яка потонула, випробувачів-ядерників видається непоясненним. Адже не могли люди при повному розумі і твердій пам’яті мати намір негайно повторно випробовувати ракету, яка понад рік пролежала в морській воді. Не кажучи вже про те, що підготовка кожного випробування потребує тривалого часу. Ніхто не возив би випробовувачів — учених та інженерів Білим морем як туристів. Залишається єдине пояснення — 8 серпня на полігоні поблизу Ньонокси справді проводили випробування ракети «Буревестник» з ядерним реактором на борту, і вони скінчилися катастрофою, що призвела до людських жертв і викиду радіації в море та атмосферу.
Чим же тоді є версія про аварію в результаті спроби підняття ракети з дна моря? Я вважаю, що, найімовірніше, ця версія є дезінформацією. Хто її міг запустити в обіг і з якою метою? Ймовірно, зробила це російська сторона, але для більшої правдоподібності використовувала ЗМІ, пов’язані зі США, і послання на джерела, пов’язані з американською розвідкою. Американським же спецслужбам запускати таку дезінформацію не було жодного сенсу. Адже обидві версії підтверджують факти випробувань Росії «Буревестника», а з погляду американської громадськості великої різниці немає, коли стався вибух у росіян, під час випробувань чи під час невдалої спроби підняття ракети, що раніше впала в море. Але з погляду російської сторони, істотна відмінність є. Якщо катастрофа справді сталася під час випробувань або під час підготовки до них, то подальші випробування доведеться відкласти на невизначений термін — до з’ясування причин трагедії. Отже, деякий час не можна буде лякати західну громадськість і підбадьорювати власне населення перспективою швидкої появи в Росії нової «диво-зброї». Навпаки, якщо вдасться переконати російську і міжнародну громадськість (не експертів, звісно), що катастрофа безпосередньо до випробувань «Буревестника» жодного стосунку не має. Отже, можна продовжувати переконувати всіх, хто готовий повірити, що ось-ось випробування «зброї відплати» поновляться.
А тут ще в соцмережах народилася абсолютно безглузда конспірологічна версія, буцімто російська влада спеціально влаштували вибух у Двінській бухті, аби довести американському урядові, що «Буревестник» — це не блеф і не мультики, а ракета, яка реально існуює і проходить реальні випробування. Російський уряд заради такого сумнівного піару не ризикував би життям особливо цінних фахівців, потрібних для реалізації ракетно-ядерної програми Росії. Залякати ж американський уряд у такий екзотично-нелюдський спосіб не є можливим. У Вашингтоні чудово обізнані, що такі ракети в 60-і роки розроблялися в США і були визнані безперспективними через дуже високу вартість і складність виробництва й експлуатації (а отже, і низьку надійність). Врешті-решт, з погляду американської адміністрації, ніхто не може заборонити росіянам викидати гроші на вітер, займаючись дорогими й безперспективними системами озброєнь. Але якщо вони все ж йдуть на це, американцям зовсім не обов’язково влаштовувати гонку озброєнь з ними в цій галузі, інакше жодного військового бюджету не вистачить!
