«И пораженье от победы уже не должно отличать»
Сирійський сюжет на російських федеральних каналах обірвався на найцікавішому місці. Ще кілька днів тому трубадури сирійської авантюри із захопленням розповідали, що завдяки російським льотчикам і їхнім помічникам на базі Хмеймім терористи і опозиціонери всіх мастей накивали п’ятами, ось-ось урядові війська візьмуть решту міст і тоді фанфари сповістять про нищівну перемогу російської зброї. Залишилося зовсім трішки.
І раптом головний російський начальник у досить нервовій обстановці і зовсім не в прайм-тайм наказав навіть дещо розгубленим міністрам оборони і закордонних справ згортати таку блискуче вибудувану російською пропагандою операцію. Було від чого не просто розгубитися, а й голову втратити. Орвелл просто відпочиває.
Звичайно, найпростіше сказати підвідомчому народу, що всіх цілей у сирійській авантюрі досягнуто і можна з почуттям добре виконаної роботи вирушати назад у Росію в місця постійної дислокації. Можна аніскільки не сумніватися, що читачі народних газет на шталт «Комсомольской правды» анітрохи не будуть замислюватися над купою цифр, які впали на голову російського громадянина.
Справді. Чи це не предмет для гордості. Від злісних терористів і опозиціонерів звільнили 400 міст і селищ, майже десять тисяч квадратних кілометрів території. Вбили понад дві тисяч терористів, здійснили понад 8569 вильотів. Тисячі покликані наочно показати читачеві і глядачеві масштаб виконаної роботи. Однак, якщо хтось іще не зовсім забув чотири дії арифметики і навіть дещо з геометрії, то він у змозі розділити два числа. І виходить, що на 4-5 вильотів доводиться один убитий терорист. За даними газети РБКdaily, кожен виліт коштував близько п’яти мільйонів руб. Таким чином ліквідація одного терориста стала російській скарбниці у 20-25 млн руб. І це не рахуючи інших супутніх, але обов'язкових витрат. Що й казати, справжній російський розмах у розтраті бюджетних коштів.
Не будемо говорити про іншу цифру, що вражає уяву, - 10 тис. кв. км звільненої території. Краще б про це помовчали, бо це всього 5,4% всієї території Сирії. За даними тієї ж газети, за п'ять з невеликим місяців сирійська авантюра стала російському бюджету у 38 млрд руб. Зазначимо, що на Крим планували витратити минулого року 15 млрд руб. Фактично до анексованого півострова дійшло тільки три, а освоїти вдалося лише один. Такий собі подарунок до чергової річниці анексії, яку за рознарядкою зігнані бюджетники будуть радісно відзначати під телекамери федеральних каналів.
Навіть не будемо переводити в долари, бо за п'ять місяців курс американської валюти суттєво змінився. Просто розділимо числа і отримаємо, що один квадратний кілометр звільненої території Сирії коштував російському бюджету 3,8 млн руб. При середній пенсії по величезній країні в шість тисяч рубів одиниця звільненої сирійської території еквівалентна 633 пенсіям, а кожен ліквідований терорист 3300-4200 пенсіям. Про це на сторінках «Комсомольской правды» і подібних видань, звичайно, не пишуть. Якось не відповідає крикам «Гром победы раздавайся!».
Проблема в тому, що холодильник поступово починає все більше відтягувати людей від телевізора. Одного туманного виконання невідомо з яких цілей у Сирії замало. Повернення льотчиків і урочисті зустрічі з прапорцями – сюжети, що швидко минають, і їх недостатньо. Ось чому головна мета всієї начебто блискучої операції з виведення полягала в тому, щоб «дістати» Обаму, який нещодавно так зневажливо висловився про російського національного лідера.
Вірнопідданському захопленню немає меж. Не очікували в Вашингтоні такого ходу, заскочив їх Путін зненацька. Росія стала основним гравцем за столом близькосхідних переговорів, і Захід це визнав. Хто не вірить, нехай почитає і послухає цитати із західних газет. Всі в один голос твердять, що нічого подібного не очікували й офіційні американські представники хоч держдепартаменту, хоч Білого дому тільки розводять руками, бо нічого сказати не можуть.
Якщо усе це офіційне російське пропагандистське захоплення прийняти за чисту монету, то виходить трохи дивна картина. Виходить, що вся сирійська авантюра була задумана і здійснена виключно для того, щоб поставити Захід із пропагандистською точки зору в незручне становище. І не прямо, але досить наполегливо впроваджується в свідомість думка, що задля такого торжества не шкода якихось 38 млрд руб. Не збідніє величезна Росія, вистачить у неї всіляких багатств, щоб оплатити хвилини торжества над американцями, іншими західниками, які посміли загрожувати санкціями.
От не рекомендують Вашингтон і Брюссель американським і європейським банкірам купувати російські цінні папери, так звані євробонди. Формально санкції на такі операції не поширюються, але брати участь не рекомендується. Можете не прислухатися, але тоді підуть висновки. До того ж на Заході не прийнято нехтувати думкою уряду в таких тонких політико-фінансових питаннях. І йдеться лише про $3 млрд, однак.
Виходить дещо дивовижна історія. Витратили на Сирію 38 млрд руб., втерли носа американцям і тепер з'ясували, що в бюджеті утворилася діра. Причому її вираховували при вартості нафти в $50 за барель, а вона, зрадниця, коштує близько $40 і дефіцит бюджету відповідно більше. І ось, начебто клацнувши американців і європейців по носі, до них і біжать за грошима. Дайте, дуже треба. І навіть обурюються, що не дають. Як сказав прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, «Ми можемо тільки висловити жаль. Звуження простору для економічного співробітництва та економічної взаємодії за рахунок політичного тиску навряд чи можна зрозуміти і навряд чи можна вважати виправданим із точки зору здорового глузду і здорової логіки».
Це з якого здоровому глузду і якою логікою затівались донбаська і сирійська авантюри, анексія Криму. Організовували так звану «русскую весну», вдиралися на чужу територію, бомбили сирійські міста, через що там гинули мирні жителі, і тепер скаржаться з пролиттям крокодилячих сліз щодо звуження простору економічного співробітництва. Спочатку глузуєте з Заходу, а потім хочете ще за це від нього і гроші отримати. Дуже цікава логіка.
Проте міністр фінансів Росії Антон Силуанов попри очевидний афронт, як кажуть французи, aire bonne mine a mauvais jeu - робить гарну міну при поганій грі. «Ми впевнені, що випуск відбудеться, незалежно від того, будуть брати участь американські банки чи ні. Ми маємо намір взяти на ринку три мільярди доларів цього року. Думаю, інвестори зацікавляться російськими паперами».
У Москві покладають надії на згоду китайських, японських і швейцарських банків. Даремно. Ніхто не захоче задля російських паперів нести серйозні репутаційні витрати, бо за кредитами все одно доведеться звертатися до американських банків. Тим більше в умовах уповільнення китайської економіки Пекін грошима не розкидається, самим потрібні. І тим більше не будуть задля російських євробондів лізти на рожен із американцями. Про японців і швейцарців і говорити не варто з урахуванням їхнього сильного зв'язку з американцями. Ось і виходить, що грошей для Росії на світових ринках немає і не передбачається.
Не випадково, що рішення про виведення відбулося через два дні після економічної наради за участю Путіна. За інформацією деяких учасників, до відома російського президента довели і він нарешті зрозумів усю катастрофічність фінансового становища країни. Не можна вважати цей фактор вирішальним, бо для Путіна іміджеві поняття набагато важливіші за фінансові, але й не останні за значимістю.
Коли пройшов перший потік повідомлень про виведення частини російських військ із Сирії, у світі звернули увагу на досить просту річ. Ресурси Росії вельми обмежені і весь час зменшуються. Вести війну, нехай і обмежену, далеко від своєї території вона не в змозі. І цей вельми сумний для психології Путіна факт не приховати жодними пропагандистськими кривляннями федеральних каналів і газети «Комсомольская правда». Поразку можна назвати перемогою, але від цього гіркота не зменшується.
