За імперські амбіції доводиться дорого платити
Про це говорили від самого початку спочатку кримської, а потім донбаської авантюри. Міжнародний розбій так чи інакше погано закінчується для тих, хто вирішив стати світовим хуліганом, який робить вигляд, що йому все байдуже.
Після введення санкцій і контрсанкцій у відповідь російське керівництво робило вигляд, що країні від цього буде тільки краще. Вітчизняний виробник, позбавлений зовнішньої конкуренції, розправить богатирські плечі і закидає країну дешевими і високоякісними продуктами. Глядачі федеральних каналів не дуже замислювалися над абсурдністю самої постановки такого питання. Як в умовах глобалізації можна замикати економіку всередині однієї країни. Та якби це була Америка чи Європа, то з тією чи іншою часткою натяжки про це можна говорити, але відстала у всіх відносинах Росія, яка навіть військові літаки виробляє із застосуванням імпортних комплектуючих, ніяк не може вийти зі світової торгового обороту.
Звичайно, не відразу, але все більше і більше санкції почали відчуватися. Падіння ВВП, що почалося ще в 2013 році, прискорилося. Та тут ще ціни на вуглеводні обвалилися. Може, комусь від цього й погано, а ось кремлівським пропагандистам дуже навіть пощастило. Можна було звинуватити у падінні виробництва і зниженні доходів населення зовнішній і навіть у чомусь об'єктивний фактор. До того ж народ заспокоювали, що все це недовго триватиме. Ціни на нафту і газ знову зростуть, і життя знову буде колишнім. Сам національний лідер як мантру повторював це за кожної нагоди, і як міг справжній російський патріот не вірити ясному сонцю неосяжної країни. Звичайно, вірили.
Потім виявилося, що заначки в Фонді національного добробуту і Резервному фонді дуже швидко почали танути. Все нафта винна. Не слухається Кремля, не хоче рости, так як Москві потрібно. Підросла, але зовсім у недостатньому розмірі. Он венесуельський команданте Мадуро вже принародно сльози ллє, його міністри по світу бігають, всіх вмовляють, що треба ціни підвищувати, а видобуток знижувати. Знизити то знизили, та ціни не підвищились.
Тут ще Трамп, на якого так сподівалися, затіяв збільшення бюджету Пентагону на $ 54 млрд. Ця надбавка більша, ніж увесь військовий бюджет Росії. І якби тільки це. Він ще хоче спрямувати трильйон (!) доларів (близько 60 трлн руб.) на розвиток інфраструктури, будівництво і реконструкцію нових та існуючих доріг, мостів, тунелів, аеропортів, залізниць, на створення мільйонів нових робочих місць. При цьому погані, на думку Трампа, дороги в Америці є нездійсненною мрією російських водіїв. Якщо все це буде здійснено, нехай навіть не в повному обсязі, то вийде серйозно оновлена країна. І з нею убога й відстала Росія має намір серйозно змагатися і навіть хоче ділити світ за ялтинськими лекалами. Схоже на жарт, тільки ніхто не сміється.
Як підрахували фахівці Центру макроекономічного аналізу і короткострокового прогнозування (ЦМАКП) та Інституту стратегічного аналізу ФБК Grant Thornton, якби проти Росії не були введені західні санкції, економічний спад у ній обмежився б одним 2015 роком, а в 2016-му економіка Росії вже могла б вирости на 1%. Щороку продовження санкцій обходиться російській економіці втратою близько 900 млрд руб. Від початку введення обмежень ВВП Росії втратив близько 2,5 трлн руб. ($43,1 млрд). Додамо до цього 150 млрд руб., які пішли на утримання Криму та підтримку донбаських сепаратистів. Виходить $45,6 млрд. Це 80% нинішнього військового бюджету Росії. Справа зайшла так далеко, що навіть свята святих витрати на оборону і безпеку вирішено скорочувати. У поточному році приблизно 23%.
І це ще не кінець, а тільки початок розростається впливу санкцій на російську економіку. За імперські амбіції російська економіка, а з нею і народ заплатили вже досить багато. І далі будуть платити все більше.
Високопосадовці, які випромінюють на федеральних телеканалах показний оптимізм, чудово знають справжній стан речей. Інакше чим пояснити настільки зворушливу турботу про французьких робітників і німецьких фермерів, які втрачають прибуток від згортання торгівлі з Росією. Якщо санкції тільки на користь російській економіці, то благати треба Захід не тільки про їх продовження, а ще більше посилення.
Ми ж бачимо зовсім інші дії. Всі сили російських дипломатів на чолі з Путіним спрямовані на можливе якщо не зняття, то ослаблення санкцій. Дуже вже вони душать російську економіку.
Є ще дві обставини, про які в Росії вважають за краще не згадувати.
По-перше. Санкції серйозно вдарили по фінансовому сектору. Неможливо на Заході, як виявилося, і на Сході, взяти кредит. І кінця цьому не видно, а без зовнішніх запозичень економіка Росії розвиватися не може. Внутрішніх ресурсів не вистачає, що загострює боротьбу навколо трону за доступ до бюджетного пирога, що серйозно зменшився.
По-друге. Під санкції насамперед потрапили фірми і підприємства військово-промислового комплексу. Це віце-прем'єр Рогозін всім загрожує новітньою російською зброєю. Ніхто навіть новітніх розробок російського оборонного комплексу не боїться. Міністр оборони США Джеймс Меттіс не випадково говорив «про іржаві російські ракети». Навряд чи це порожні слова, а фіксація реального факту прогресуючого технічного і технологічного відставання найбільш передової галузі російської промисловості. Характерно, що постійно зривається підписання контрактів на поставку російського озброєння. Вже навіть найбільш постійний покупець московського озброєння Індія останнім часом вважає за краще західні зразки. Зокрема з причин технічної недосконалості та недостатньої надійності російських.
Насправді без іноземних комплектуючих та устаткування провести нові види озброєння немає можливості. Аналогічна історія з розвідкою і видобутком нафти. Без іноземного обладнання почнеться її падіння. Про це говорить досвід Ірану й Венесуели. Першому його не давали через санкції, друга не може купити через відсутність грошей. Результат однаковий. У російській спеціалізованій пресі вже обережно висловлюються щодо цього. Мабуть ситуація стрімко загострюється.
У цих умовах головне завдання української дипломатії не допустити навіть ослаблення санкцій. Інакше криза на Донбасі ризикує повторити долю Придністров'я.
