ЗВЕРШИЛОСЬ, але НЕ ЗАВЕРШИЛОСЬ…
Створення і запуск діяльності цього органу було останньою умовою з боку ЄС, не виконаною до чергового березневого саміту глав європейських держав, щоб відкрити шлях до запровадження безвізового режиму громадян України до країн Європи
Минуло дві доби після того як 16 березня 2016 року на підставі рішення Конкурсної комісії з відбору членів НАЗК, в якій маю честь представляти Верховну Раду України, було сформовано керівний склад з ЧОТИРЬОХ осіб (залишається добрати ще ОДНОГО члена НАЗК) цього Агентства як вкрай важливого колегіального органу виконавчої влади зі СПЕЦІАЛЬНИМ статусом для розробки та реалізації державної політики протистояння корупції.
Тепер можна представити власний аналіз діяльності Конкурсної комісії протягом понад півроку. Навмисно не називатиму жодного прізвища учасників цього процесу, оскільки вважаю, що треба говорити не стільки про прізвища (хоча персоналії безумовно мають вагоме значення у вирішенні кадрових питань), скільки про типові ситуації та тенденції в діяльності подібних конкурсних комісій. Адже попереду такі конкурсні комісії мають займатись відбором кандидатів на всі посади державних службовців відповідно до положень нового Закону України «Про державну службу», що набирає чинності з 1 травня 2016 року.
Спочатку - хронологічно стисло про «історію» цієї понад річної політико-правової епопеї створення НАЗК в Україні.
Наприкінці 2014 року було ухвалено Закон України «Про запобігання корупції», яким і передбачено створення такого органу. З січня по вересень місяць 2015 року тривали затяжні «бої» зі створення Конкурсної комісії для обрання П`ЯТИ членів НАЗК (бажаючі можуть повернутись до публікацій тих часів у ЗМІ і соціальних мережах та дізнатись подробиці…).
З вересня 2015 року розпочала свою роботу Конкурсна комісія. Прийом документів від конкурсантів тривав з перервою декілька місяців. На Перший конкурс подалось 52 кандидати. До завершального етапу – ухвалення остаточного рішення Комісією щодо обрання 5 членів НАЗК дійшло 9 осіб.
Було обрано лише ТРЬОХ членів НАЗК, один з яких - з порушенням припису згаданого Закону щодо наявності «конфлікту інтересів» у одного з членів конкурсної комісії щодо цього кандидата, оскільки на момент його обрання був підлеглим одного з членів комісії. Подальші голосування щодо обрання ще 2-х членів НАЗК позитивного результату не дали...
Призначення обраних членів НАЗК розпорядженнями Кабінету Міністрів України відбулось в «авральному» режимі на, начебто, позачерговому засідання Уряду (напередодні тодішнього чергового «саміту» Україна - ЄС з питань безвізового режиму для України). Призначення відбулось без належного оформлення офіційного протоколу засідання комісії, яке тривало з перервами протягом більше 10 днів. Порушення полягало в тому, що на момент ухвалення рішення КМУ протокол не був підписаний ТРЬОМА (з 8) членами конкурсної комісії…
В подальшому ТРИ члена конкурсної комісії, які де-факто представляють антикорупційну громадськість країни, подали адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо неправомірності як самого рішення Конкурсної комісії щодо наявності «конфлікту інтересів» у одного з її членів, так і рішення КМУ про призначення членів НАЗК. В цей час один з ТРЬОХ обраних членів НАЗК публічнозаявив, що не надавав своєї згоди на призначення до складу НАЗК і поки не буде ухвалено судове рішення, яке підтвердить або спростує легітимність та правомірність дій конкурсної комісії та КМУ, він такої згоди надавати не буде.
Судовий процес з розгляду зазначеного позову ще до цього часу не розпочався і це є порушенням всіх процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України…?!
Був терміново оголошений повторний конкурс для обрання ДВОХ членів НАЗК. В процесі проведення цього повторного (де-факто ДРУГОГО) конкурсу КМУ довелось задовольнити заяву одного (того, хто не визнавав легітимність та правомірність рішень комісії і КМУ) з призначених членів НАЗК і скасувати своє Розпорядження щодо нього.
Під час повторного конкурсу подалось уже 112 осіб на ДВІ посади членів НАЗК. Соціальні мережі, які долучились до оголошення цього конкурсу, спрацювали позитивно! Оскільки попередній конкурс був оголошений лише на офіційному сайті КМУ і про конкурс дізналась обмежена кількість читачів сайту та знайомі тих політиків і державних службовців, які були зацікавлені, щоб до складу НАЗК потрапили «потрібні (свої)» люди.
Цей факт спростовував заяву одного членів комісії, що достойних кандидатів, бажаючих взяти участь у конкурсі, в Україні не має, як не має в нас і власних « Нельсонів Манделл », які гідні належним чином протистояти корупції в Україні.
Одночасно це підтвердило мою думку, публічно заявлену під час засідань комісії, що в нас ТАКІ люди є і треба лише належним чином поширити інформацію про конкурс і запросити не байдужих людей з усіх куточків України взяти в ньому участь.
До завершального етапу - співбесіди і голосування по кандидатах - повторного (другого) конкурсу дійшло 10 кандидатів на ДВА вакантних місця. Результати відбору підтвердили, що повторний конкурс за складом конкурсантів був набагато сильнішим і вагомішим, ніж перший.
В результаті майже дводобового протистояння ТРЬОХ членів Конкурсної комісії (які де-факто представляли в її складі антикорупційну громадськість) з П`ЯТЬМА іншими членами (які де-факто представляли КМУ, АПУ і також певну частину громадськості) вдалось, за наставницької допомоги Президента України та дипломатичних інституцій ЄС, дійти компромісу (просто домовитись), а не консенсусу і ухвалити рішення щодо обрання ДВОХ членів НАЗК, які також негайно були призначені Урядом на посади.
При цьому слід зазначити, що в самому Уряді також не було одностайності в ухваленні цього кадрового рішення і лише завдяки позиції Прем`єр-міністра вдалось його ухвалити, а Президенту держави 17 березня поінформувати ЄС про виконання Україною усіх вимог щодо можливого отримання безвізового режиму.
Не вдаючись до подробиць усіх перепитій діяльності конкурсної комісії, дозволю сформулювати найбільш важливі, на мій погляд, висновки.
По-перше. Традиційний для України «квотний» принцип формування органів влади, що був застосований і у формуванні конкурсної комісії, - себе в черговий раз не виправдав. Не зважаючи на начебто достатньо демократичну та незаангажовану форму створення комісії, її члени де-факто стали представниками двох складових: чинної влади і громадськості, - які, як ми знаємо, традиційно знаходяться у протистоянні у всіх суспільствах.
На перший погляд, в складі комісії формально рівнозначно представлені: Уряд – 2 особи, Президент – 1 особа, Парламент – 1 особа, Антикорупційна громадськість – 4 особи. Тобто – 4 особи від владних інституцій і 4 особи – від громадянського суспільства і жодна з сторін не повинна була мати перевагу у прийнятті рішень. Крім того, було створено ще один запобіжник – рішення комісії може бути ухвалено лише 6 членами комісії, тобто потрібен консенсус або компроміс 2/3 складу комісії, що мало би надавати максимальної об’єктивності та легітимності рішенням комісії.
Це – теорія! На практиці все вийшло, м`яко кажучи, не так об’єктивно і переконливо...
Виявилось, що антикорупційна громадськість розпорошена по десятках різних громадських організацій, що не лише конкурують між собою, а часто-густо є реальними суперниками: як в доступі до технічної допомоги з боку міжнародних донорських структур, так і у завуальованому впливі на їх діяльність з боку зацікавлених владних структур.
Зважаючи на той факт, що будь-яка влада в будь-якій державі, а в Україні – особливо, намагається контролювати громадянське суспільство на свою користь, то до складу конкурсної комісії пройшли такі представники громадськості, які, на мій погляд, по різному усвідомлюють свою роль у процесі відбору кандидатів і готові йти на компроміс (договори) з владою, щоб убезпечити від подальших ризиків свою основну діяльність...
В результаті склад нашої конкурсної комісії практично з самого початку утворив асиметричну конструкцію: 3 члени – представляють реальну антикорупційну громадськість, яка своїми реальними справами доводить бажання і наміри подолати корупцію, та 5 членів – представляють інтереси владних структур, які бажають в майбутньому контролювати діяльність НАЗК з середини, оскільки функції Агентства можуть створювати серйозні іміджеві загрози як окремим державним службовцям усіх рівнів і рангів, так і окремим органам державної влади та управління – в цілому...!
Така асиметричність реального складу конкурсної комісії призвела до значних ускладнень в її діяльності та необхідності пошуку не стільки професійного консенсусу у відборі найбільш достойних кандидатів до складу НАЗК, скільки - до договірних компромісів під час голосування за ту чи іншу кандидатуру. Фактично у процедури відбору членів НАЗК втрутились протилежні, за функціональним змістом, інтереси двох складових: громадянського суспільства і влади. Що з цього вийшло – відомо.
По-друге. Вагомою причиною відсутності дійсно об’єктивного підходу в оцінці кандидатів і в діяльності конкурсної комісії - в цілому став факт того, що до складу комісії було включено 2 державних службовця вищого рівня як представників того органу виконавчої влади – Кабінету Міністрів України, який де-юре і де-факто є одночасно - організатором конкурсу та роботодавцем для переможців цього конкурсу (оголошує конкурс, затверджує нормативні документи щодо процедур проведення конкурсу та призначає на посади членів НАЗК). До того ж, один з цих представників Кабінету Міністрів став головою конкурсної комісії, що взагалі-то є не припустимим фактом з точки зору «конфлікту інтересів». Крім того, до складу комісії увійшов представник Президента держави – інституту, який в сучасних політичних умовах України стає часто-густо опонентом, замість медіатора, як Кабінету Міністрів так і Парламенту.
Висновок. Можливо, для країн з розвинутою політичною і правовою культурою «квотний принцип» формування таких комісій та участь в них представників органу, який ухвалює остаточне кадрове рішення і є прийнятним..?! В чому я особисто сумніваюсь.
Але, на мій погляд, для сучасної України – такі підходи не є прийнятними і містять в собі значні ризики і загрози на демократичному шляху розбудови правової європейської держави! Досвід діяльності конкурсної комісії з відбору членів НАЗК треба обов’язково врахувати при створенні та функціонуванні у майбутньому будь-яких інших конкурсних комісій.
Попереду – ще один, начебто завершальний конкурс щодо відбору кандидата на ОДНУ вакантну посаду члена НАЗК. Що він нам принесе...? Нове протистояння і новий «компроміс», чи прояв нового досвіду і мудрості усіх членів комісії...?
Володимир Сущенко, Член конкурсної комісії з відбору членів НАЗК
