Кросфіт: як здивувати самого себе
Роздуми однієї людини, яка дуже вперто не хотіла займатися спортом, а зараз не уявляє без нього свого життя
Коли ви востаннє стояли на голові? Тільки відповідайте чесно, адже це цілком серйозне запитання. А коли востаннє лазили на канаті? Напевно, більшість ще з часів школи… Ні, запитаю так: коли ви востаннє 20 разів поспіль підтягувалися на турніку, після чого 30 разів віджималися від підлоги, 40 разів робили «сетапи» (вправа на прес) та 50 разів присідали? І так – 5 раундів. Це – відомий у кросфіті комплекс «Барбара». Ще півроку тому я уявити не міг, що сам зможу все це зробити. А головне – був абсолютно переконаний в тому, що спорт, зокрема кросфіт, який останнім часом набирає шаленої популярності в Україні, мене взагалі чимось зможе зацікавити чи якось знадобиться у житті.
Переконався в тому, що це мені абсолютно непотрібно, коли вперше відвідав кросфіт-зал (у більшості клубів перше пробне тренування – безкоштовне). Вже після короткої розминки мені не було чим дихати і я не відчував своїх ніг. Абсолютно непідготовлений я мовчки стояв у залі і дивився, здавалося б, на цілком пристойних і нормальних людей – програмістів, бухгалтерів, інженерів, менеджерів та торгівельних працівників… Всіх тих, кого у народі трохи зневажливо прийнято називати «офісним планктоном». Дивився і не міг зрозуміти – навіщо люди так із себе знущаються?! До біса вимучені, спітнілі, захекані… Після деяких вправ з гирями чи штангами вони видавали, здавалося б, абсолютно нелюдські звуки – кричали, пищали та свистіли. Кожному для останньої хвилини виконання комплексу, останнього ривка, останньої вправи потрібні свої внутрішні мотиваційні пориви. І дехто – зовсім не соромиться загорлати на увесь зал. А найбільшим здивуванням для мене було те, що серед всіх цих «ненормальних» ось вже три місяці прописалася… моя дружина.
Знайомтеся, це – кросфіт-заняття – комплекси з важкоатлетичних і гімнастичних вправ, аеробних навантажень, які виконуються максимально інтенсивно.
Десь, можливо, під тиском друзів-фанатиків кросфіту і, треба чесно сказати, – дружини я, подолавши всі свої внутрішні спротиви (а їх було чимало :) ), пішов на заняття вдруге і втретє. А сьогодні без цього виду спорту просто не уявляю свого життя. Окрім бажання трохи «підтягнути» свою фізичну форму та загалом бути здоровим, у кросфіті мене найбільше приваблює те, що кожного разу ти борешся сам із собою. У цьому переконує не так плакат у залі, де один із тренерів говорить: «Слабкість не в твоєму тілі, вона в твоїй голові», як власний щоденний досвід.
- 50 чого?.. Подвійних стрибків на скакалці. Слухай, я взагалі не вмію робити подвійні стрибки.
- Тільки зрозумій мене правильно – сто віджимань від підлоги я ніколи не зроблю.
- Насправді я просто фізично не зможу десять разів поспіль вилізти на канаті, бо зі школи цього не робив.
- Я ніколи не стояв на голові, тим паче ніколи не ходитиму на руках.
- 10 кілометрів греблі? Ти хочеш нашої смерті?.. – всі ці сварки з тренером вже позаду. Після кожного заняття ти відкриваєш для себе щось нове, а точніше – відкриваєш щось нове у собі.
У кросфіті кожен рух — на межі можливого. Кожна вправа — це постійна боротьба з навантаженнями, з самим собою. Без перебільшень: кожної секунди доводиться долати бажання зупинитися, кинути штангу, відпочити, плюнути на все… Й сьогодні, майже після року тренувань, дуже часто я ловлю себе на думці: навіщо такі фізичні страждання? Але, приїжджаючи після тренування на роботу чи додому, десь за годину-дві після неймовірної години чергового інтенсиву щоразу відчуваєш шалений драйв і кайф. Приходить усвідомлення – ти це зробив. Є старт для маленьких великих відкриттів цього дня.
З часом відчуття легкої кріпатури (спеціально зайшов на Вікіпедію, щоб перевірити, як краще описати це слово – «біль та жорсткість, які відчутно в м'язах від кількох годин до кількох днів після незвичної чи надто інтенсивної фізичної праці») стає звичним явищем для твого тіла, і на кожному наступному тренуванні, переодягнений у спортивну форму, ти завжди уважно слухаєш настанови тренера – що цього разу?
На завершення своїх роздумів я б міг написати, яка це корисна штука - кросфіт. Окремо наголосити, що він включає в себе кардіотренування, які розвивають витривалість, поліпшують гормональний фон, покращують роботу серцевого м’яза, легенів (робота зі скакалкою, веслування, велосипед, біг, плавання); гімнастику, що допомагає поліпшити володіння власним тілом (вправи на перекладині, брусах, гімнастичних кільцях); силові вправи, які покликані розвивати фізичну потужність тих, хто тренується (вправи зі штангою, елементи гирьового спорту та важкої атлетики). Але все це ви знаєте й самі.
Закінчу допис словами – спробуйте відкрито, сам на сам, боротися з власними страхами… Навчіться дивувати самих себе. Це – дуже корисно для загального тонусу. А ще – більше стійте на голові. І, звісно ж, лазьте на канаті…
