Архе і Лялька
Пандемія коронавірусу відкрила для сучасного людства загалом якусь болісну і табуйовану правду. Замість відкритих кордонів і відкритих космополітичних ( у найкращому сенсі цього слова) сердець – закриті кордони. Кожна держава залишена сама на себе.
Надалі мені не обійтися без двох слів, які є заголовком – і вочевидь виглядають незрозумілими для читача.
У одному із своїх романів, із умовно-філософськими роздумами і гіркими , а часто і страшними подіями (особливо,там, де є екскурси до української історії) - «Руйнування ляльки», який одні читачі пристрасно полюбили, а інші не менш пристрасно критикували (найбільша кількість людей –це так по-українськи) – його не прочитала), є символи чи алегорії Ляльки та Архе (мій неологізм, скорочено від «архаїка», але слову «Архе» надано животворного значення).
Якщо вдаватися до спрощенішого трактування, то Лялька є символом неврозу людини, її однобокості, невмінню переформатовуватися, її ідіотичній безпечності там, де треба бити на сполох і її невротичній тривозі як розплаті за відрив від природи, замурованих у пам’яті душ предків. Людина може зруйнувати свою внутрішню Ляльку. Але і Лялька може руйнувати людину.
Архе –це , так би мовити, правда пралісу, безмежність і нескінченність, із якої все розпочалося, вічність Всесвіту, що не знає ні завершення, ні смерті . Дозвольте одну невеличку цитату із роману, де окремі мої герої намагаються передбачити небезпеки, які чигають на постмодерну людину:
«Архе – це пам´ять. Лялька – це забуття. Якщо Архе стане забуттям, а Лялька пам’яттю, нас поглинуть води всесвітнього потопу. Архе завжди маргінальне. Архе поза кічем і маскультом. Лялька незмінна. Архе незмінне. Вони постійно помирають, щоб постійно відроджуватися»
Лялька –це також зманіження і розбещення Імперією розваг та видовищ теперішнього населення Землі. Це – відсутність незримих пророслих коренів, якими людина вростає у Архе –у правічне, у правду пралісу, у пізніші, до прикладу, хутори та зимівники, маленькі українські міста, що зберігали і розвивали нам українство.
Варто наголосити, що боротьба між Лялькою і Архе не завжди є боротьбою двох протилежностей (хоча, значною мірою, вони і є протилежностями) . Архе містить у собі компоненти н е лише здорової консервативності, але і загнивання, стагнації, небезпеки сповзання до реакційності, навіть примітивного народництва. Архе від виродження рятують лише модерні та постмодерні смисли, тобто умовна Лялька у порі свого дитячого або підліткового розквіту, своєї, ще не перегламуреної, краси. Лялька і Архе, при певному вдалому симбіозі, можуть стати еталоном, золотим перетином, що допомагає рухатися далі.
Якщо підсумовувати цей блог про два важливі символи, то зараз, у зв’язку з пандемією, закінчується пора Ляльки і починається пора Архе, відповзання до власних держав, як найбільшої цінності людина, бо кожна є уродженцем якоїсь держави. Світовий космополітичний казан, умовна Лялька, тріснув від надміру перегрітої у ньому отрути. Тепер наступає пора Архе , пора очищення прекрасного світового казана від зайвого накипу. Ніхто не знає, яким буде світовий космополітичний казан навіть через рік.
Первісна правда, правда пралісу, Архе, на теперішньому етапі таки виявляються ціннішими від оманливої правди витворених людиною імперій розваг та видовищ, від Ляльки.
