Бенефіціари залізної завіси
Лукашенко зараз гарячково намагається «окуклити» Білорусь разом з Росією в союзній державі
У радянській пропаганді було заведено ганити Черчилля за фултонську промову, в якій він вимовив слова «залізна завіса». Щоправда, за 30 років до слів Черчилля Василь Розанов у «Апокаліпсисі нашого часу» написав про те, як «громіздка завіса із заліза з брязкотом і скрипом опустилася над російською історією». Тоді головними бенефіціарами цієї конструкції із заліза, крові й страху були більшовики, оскільки без тотальної самоізоляції країни були неможливі ні червоний терор, ні колективізація, ні Голодомор, ні 1937 рік. Путінський режим 20 років будувався за принципом «крадемо в Росії — витрачаємо на Заході». І навіть окупація Криму та війна проти України не змогли зламати цю модель. Далася взнаки, зокрема, й відсутність в істеблішменті Заходу когось, хто хоч трохи нагадує Черчилля.
2020 року модель почала ламатися. Пандемія змінила забарвленість слова «самоізоляція» з негативної на нейтральну й навіть позитивну. Путінське обнулення фактично вже опустило над Росією односторонню залізну завісу, що ізолює країну від міжнародного права. Замах на життя Навального, причетність до якого Путіна очевидна для Заходу, змусив «корисних ідіотів» у Європі і США замовкнути й на політичній сцені Заходу зараз лунають голоси тих, хто не бачить альтернативи санітарному кордону між путінською Росією, що стала нестерпно токсичною, і цивілізованими країнами.
Європарламент ухвалив резолюцію, в якій закликав «продовжити ізоляцію Росії» у зв’язку з тим що сталося з Навальним. У США голосно пролунала пропозиція створити за аналогією зі «списком Магнітського» «список Навального» і прийняти його синхронно у США, Євросоюзі, Канаді та Австралії. Навальний, що видужує, вже став політиком номер один у Росії, за згадками у медійному полі він зрівнявся з Путіним, а за згадуваннями у недержавному секторі ЗМІ і в блогосфері обігнав чинного президента. Головний опозиціонер неминуче отримає запрошення виступити в бундестазі і Європарламенті, і якщо він ці запрошення прийме, то отримає можливість внести пропозиції щодо надання західним санкціям більш ефективного характеру, наприклад, долучивши до списку Навального» не тільки безпосередніх отруйників, а й тих, хто здійснював операцію інформаційного прикриття. Тобто чимало мешканців телевізора, зокрема «доктори» Рошаль і М’ясников, а також всілякі російські штрейхери, від Симоньян до Соловйова, найближчим часом можуть опинитися під санкціями.
Реальна загроза персональних санкцій мала помітний вплив на риторику мешканців російського телевізора. Специфіка залізної завіси 21-го століття в тому, що вона опускається не на всю країну, а на окремі, найбільш шкідливі голови, що породжує в цих головах відчуття найбільшої несправедливості. «Як же так?» — думає мешканець телевізора, що роками розпалює ненависть до всього світу, — «мене, значить, під санкції, а ці всі гулятимуть туди-сюди через кордон. Не бути цьому!» І тут же починає опускати залізну завісу вже для всіх, щоб ніхто не ображався.
У програмі «Вечір» Володимира Соловйова від 16.09.2020 займалися опусканням залізної завіси майже три години. Соловйов нестямно кричав, що «велика війна вже перемістилася з Близького Сходу до Європи. Кургінян повідомив, що «правильно оформлена холодна війна — єдиний спосіб уникнути війни гарячої». Як правильно оформити холодну війну, Кургінян не пояснив, але з усього їхнього метушливого гамору можна було зрозуміти, що головне — це правильна геометрія залізної завіси. Тобто важливо так опустити цю конструкцію, щоб вона належним чином відокремила своїх від чужих.
Лукашенко — один з головних бенефіціарів холодної війни і якнайшвидшого опускання залізної завіси, оскільки при залученні цих механізмів він має добрі шанси залишитися при владі, а отже, на свободі, що в іншому сценарії виглядає вкрай малоймовірним. Тому Олександр Григорович зараз гарячково намагається «окуклити» Білорусь разом з Росією у союзній державі. Організовує в режимі нон-стоп спільні військові навчання. Пророкує негайне вторгнення військ НАТО в Білорусь, щоб «через Білорусь завдати удару по Росії». По той бік залізної завіси, за задумом «опускателів», мають опинитися всі країни, крім Росії і Білорусі. Виступаючи перед своїм «політичним активом, Лукашенко дав короткі характеристики найближчих сусідів своєї країни, які геть усі є сателітами США.
Чехія — «ресурсний хаб».
Польща — «інкубатор з вирощування медійних каналів, таких як Nexta і Белсат», а також «майданчик для альтернативних органів влади у вигнанні».
Литва — «таран».
Про Україну Лукашенко говорив багато і вкрай ображено, а наприкінці повідомив, що вона стала «форпостом для політичних провокацій».
По «цей» бік залізної завіси опинилася Білорусь, яка розчинилася в союзній російсько-білоруській державі. «От буде красиво, коли в союзну державу увійдуть Луганська і Донецька народні республіки!» — поділився своїми мріями Соловйов. Наявність білоруського народу, який у цілому поки не проти союзу з Росією, але явно не готовий перебувати по один бік залізної завіси з Лукашенком, у розрахунок не береться. «Росія підтримує не Лукашенка, а білоруський народ!» — проголошуючи це заклинання, Соловйов явно розраховував, що ніхто з його аудиторії не має доступу до інтернету, з якого легко дізнатися, які відносини у білоруського диктатора з власним народом.
Утім, для пред’явлення телеглядачам «народу» до студії зазвичай запрошують його, цього народу, спецпредставників. Цього разу таким спецпредставником білоруського народу став Геннадій Давидько, депутат, колишній начальник білоруського державного ТБ. Білоруський аналог Добродєєва і Кисельова. Спецпредставник «народу» Давидько тут-таки оголосив, що «мрія білорусів — жити в одній великій російсько-білорусько-українській державі». І щоб у господарів студії не було сумнівів у тому, як має бути влаштована ця «білоруська мрія», додав, що це має бути «Російська держава».
На шляху реалізації мрії білоруського депутата Давидька є кілька перешкод. По-перше, український народ, який точно не хотів би опинитися всередині подібної антиутопії. По-друге, білоруський народ, який готовий міркувати про свої відносини з сусідами тільки після усунення від влади Лукашенка і його посіпак, на кшталт депутата Давидька. І по-третє населення Росії, у якому ще не прокинувся народ, але від різких звуків опускання залізної завіси цілком може прокинутися і рознести всю цю конструкцію.
