«Братні народи» та «божевільні лідери» в аріях московського гостя
«В ночь с пятницы на субботу Радио «Вести» и «Эхо Москвы» представили уникальный проект – две радиостанции организовали общий эфир. Впервые украинское и российское радио объединили аудитории. Украинцы смогли обратиться к жителям Москвы и других городов РФ, а слушатели самого популярного радио России получили возможность поговорить с украинцами – в прямом эфире прошел диалог между двумя странами. Тема эфира: Как сохранить дружбу между нашими народами».
Так постфактум медіа-група «Вести» інформувала аудиторію Інтернету про справді небуденну подію, яка, за збігом обставин, відбулася одразу після знищення російськими терористами пасажирського Boeing 777 у небі над Донбасом і вбивства ними, таким чином, 298 осіб.
Одразу впадає в очі: тема спільного ефіру була цинічно-брехливою. Такої дружби ніколи не було і бути не могло. Адже не могли бути дружби між англійським та ірландським народами, допоки Ірландія була колонією Британської імперії. Чи між англійським й індійським народами до здобуття Індією свободи. Це заважало, але не могло повністю перешкодити дружбі і взаємоповазі на особистому рівні між англійцями та індійцями, ба більше – не зупиняло тих англійців, які відчували провини свого народу, підтримувати боротьбу ірландців та індійців проти британського колоніалізму. А коли почали налагоджуватися нормальні відносини між американцями та їхніми «старшими братами» англійцями? Лише наприкінці ХІХ століття; союзницькі відносини між США і Великою Британією встановилися лише через сторіччя після другої Війни американців за незалежність, а дружні – під час Другої світової війни. І це нормально. А щоб переконатися, що ні про яку дружбу (в основі якої завжди лежить взаємоповага і рівноправність) з боку росіян ніколи не йшлося, досить переглянути дані соціології за останні 20 років: постійно більшість громадян Російської Федерації виступала за приєднання України в тій чи іншій формі до своєї держави. І лише в останні роки почало приходити усвідомлення, що українці – це інший народ, а Україна – це інша країна. Але для дружби між народами такого усвідомлення недостатньо…
І другий не менш цинічний момент цього ефіру – те, що його з боку України вів громадянин Росії Матвій Ганапольський. Це мені одразу ж нагадало, що «речниками» Донбасу, якого, мовляв, «ніхто не чує» також виступають російські громадяни, більшість із яких з якогось дива є або офіцерами ФСБ, або менеджерами компаній, наближених до Кремля.
Якою була стилістика Ганапольського? Ось як він почав ефір: «Тема очень простая. Есть Путин, есть Порошенко. Есть патриоты, непатриоты в России. Есть самые разные люди в Украине. И есть наши две страны, которые долгие годы шли вместе. Как несмотря ни на что нам не разбежаться? Что нам с вами нужно сделать, чтобы остаться друзьями?»
Так, ішли разом. Як СРСР і НДР. Чи СРСР та ПНР. Чи, скажімо, Португалія й Ангола з Мозамбіком. І от уявіть собі, що подібний ефір з аналогічною тематикою та ведучим проводить якась польська радіостанція одразу після досі до кінця не з’ясованої катастрофи під Смоленським літака з президентом Польщі Качинським та іншими урядовцями й військовиками… Уявили? А я таке уявити не можу. Так само, як і спільний ефір британської та німецької радіостанцій, скажімо, восени 1939 року, коли бойові дії на суходолі ще не набули розмаху: «Є Гітлер, є Черчилль, є патріоти, є непатріоти… Що нам з вами треба зробити, щоб залишитися друзями?». Скажете, це занадто? Але ж до певного моменту втрати Британії від рук нацистів були меншими, ніж нинішні втрати України від рук російських та проросійських терористів…
І взагалі: ставити на одну дошку агресора і того, хто від нього захищається, політичного Чикатила і його жертв – невже ж це журналістика? Чи це дещо інше – так звана «найдавніша професія», яка в Росії оплачується куди краще, ніж чесне служіння пошукові правди за допомогою ЗМІ?
А ось як розгорталися діалоги в ефірі. Один лише, але красномовний приклад (цитую за сайтом «Вестей»).
Слушатель: «Максим из Днепра. Бывший офицер войск КГБ СССР. Был настоящим интернационалистом. Был противником вступления Украины в ЕС. Но дело в том, что после Крыма я уверен, что это было не по-братски, а по-брутски. От слова Брут».
Матвей Ганапольский: «А люди в Крыму считают, что международное право не попрано».
Слушатель: «Границы являются неприкосновенными. Нас отлюбили по-свойски. Господин Путин не сможет сказать: извините, я погорячился. Это значит, что его кампания будет продолжаться».
Матвей Ганапольский: «Как же нам не разосраться?».
Слушатель: «Если в течении полугода наши братья не поймут, что ведут себя как старшие братья, то по большому счету мы никогда… этот народ не сможет стать для нас братским».
Зверніть увагу на твердження Ганапольського, наче люди в Криму вважають, що міжнародне права не при анексії Криму Росією не було потоптане. Згідно з правилами логіки, таке твердження означає: всі кримчани вважають саме так. Але ж це, м’яко кажучи, дезінформація. Чи, може, українці Криму та кримські татари для Ганапольського – не люди? Так я знаю про етнічних росіян півострова, які не сприймають його анексію Путіним…
Ще один важливий момент. Знову цитата з сайту:
Слушатель: «Липецк Евгений. Думаю, что нужна контрпропаганда со знаком плюс. Регулярно сообщать, что мы братские народы».
Матвей Ганапольский: «Мы разбежимся или нет?».
Слушатель: «Думаю, нет. Надеюсь».
Теза про «братерські народи» - наскрізна не тільки для цього ефіру Радіо «Вести». Але що означає цей термін поза межами пострадянського простору? Шукав в Інтернеті fraternal peoples – не знайшов (може, комусь пощастить більше). Шукав brotherly nations – знайшов. Але… Або це словосполучення міститься у нинішній російській пропаганді на закордон англійською мовою, або це переклади текстів ще радянського часу, або, скажімо, стаття про братерські кубинський і венесуельський народи, написана найшвидше випускницею якогось московського вишу. Правда, в англомовній Вікіпедії є стаття про сербсько-грецьке братерство; але там ідеться про те, як добре класно греки допомагали тим, хто прагнув побудувати Велику Сербію…
Шукав і термін fraternal nations. Знайшов посилання в англомовному тексті на Конституцію Чехословаччини комуністичної доби: «Czechoslovak Socialist Republic is the united state of two equal fraternal nations…» Ну, і знов-таки, вдосталь перекладів англійською радянських та російських текстів.
Тоді я перейшов на німецьку. Brüdervölker. Знову – сила-силенна перекладів німецькою з російської мови чи переказів виступів російських діячів. Але є і наукова книга англійською, де йдеться, зокрема, про німецьку експансію 1930-40-х на Захід, де живуть so-called Brüdervölker. І ще одна наукова англомовна книга про нацизм, де знову вживається це поняття, причому в цитаті: «all brother peoples [Brüdervölker]». Тож зрозуміло, чого саме сучасні німці як вогню сахаються цього слова, характерного для нацистської доби. Загалом ідеться про спільний термін гітлерівської і сталінської пропаганди. Зрозуміло, чого цей зворот уживає колишній офіцер КҐБ – так учили на політзаняттях. Чому ж його не деконструює для слухачів Ганапольський?
А ось чому. Ось підбитий ним підсумок передачі: «Если наши страны находятся в конфликте, разве мы можем просто договориться? Но что мы можем? Мы можем помнить, что мы люди и бороться против нелюдей… Надеюсь, что мы переживем наших сумасшедших лидеров. И, несмотря на то, что выбрали разный путь, географически останемся вместе».
Що ж, переважна частина аудиторії «Эха Москвы», переконаний, і без Ганапольського вважає Путіна божевільним. Але при чому тут Порошенко? Що, він ініціював напад на Росію й українські війська наразі підходять до Воронежу? Чи дав наказ провести на Донбасі «етнічні чистки»? Чи за його командою збитий малайзійський літак? Ні. Порошенко просто відмовився капітулювати перед російською «братньою» агресією, і тому в очах Матвія Ганапольського він є носіям світового зла. Інакше кажучи, «всі вони однакові»… Не пригадуєте? Вірно, політична технологія «противсіхства», яка дуже сильно сприяла приходу на вершини влади Януковича. Зараз нас за допомогою цієї ж технології, тільки в дещо іншій словесній обгортці, хочуть деморалізувати, підірвати єдність фронту й тилу, а там… Дивись, і знову посадити «на престол» того ж «легітимного» в очах Кремля Януковича, якого Путін тримає десь у шафі, обсипаного нафталіном.
А як же інакше? Brüdervölker! Усе слугує великій меті. Олексія Навального , скажімо, тримають під домашнім арештом із традиційною в Російській імперії «забороною писати й малювати», тобто – у наші дні – користуватися для комунікації телефоном, Інтернетом і навіть нашкрябаними на віконному склі піктограмами. А номінально такий самий громадянин Росії Матвій Ганапольський може вільно критикувати Путіна, вільно їздить з Москви до Києва і назад та користуватися всіма благами, які йому надає Радіо «Вести».
