«Carmina Burana» у Чернівцях
Хто хоч раз у житті чув славетну «Карміну Бурану» Карла Орфа у живому виконанні, той, я впевнений, завжди мріятиме побувати ще раз на такому концерті. Кілька років тому мені пощастило слухати й бачити «Карміну Бурану» на сцені Національного оперного театру Румунії в Бухаресті і то був справді незабутній вечір. Тож нічого дивного, що побачивши афішу цієї кантати в Чернівцях, я одразу ж вирішив купити квиток. Хоч, мушу визнати, робив це з певною пересторогою і здивуванням.
Чому? Бо «Карміна Бурана» – це така собі музична «знайома незнайомка», про неї мало хто знає, крім професійного музичного середовища, а водночас майже всі чули. Це один із тих парадоксів, коли не дуже відомий і складний твір насправді є масовим і в музичному світі навіть попсовим. Вступну частину кантати, названу «О Фортуно!», я впевнений, чули навіть ті люди, які ніколи не переступали поріг філармонії. Працювати з таким матеріалом для професіонала – це не просто виклик і задоволення, а ще й різновид прокляття, адже у такому добре відомому творі кожен твій огріх чи слабина будуть одразу ж поміченими, а здобутися на запаморочливий ефект, якщо слухач уже чув цю музику в якомусь класичному виконанні – надзвичайно складно.
Крім того, складність зі сценічним втіленням цієї кантати впирається ще у дві проблеми – людей і гроші. Річ у тім, що для виконання «Карміни Бурани» потрібно залучити від 100 до 300 виконавців – повний склад симфонічного оркестру, кілька хорів і балетну трупу. І це не враховуючи технічних працівників! Ясна річ, що таку кількість професіоналів зібрати докупи дуже складно, а в не столицях – практично нереально, бо завжди знайдеться якась «слабка ланка». Робота такої кількості людей коштує великих грошей, тож подібні концерти рідко бувають самоокупними; якщо часом на великих заходах чи відкриттях сезонів у столицях «Карміну Бурану» ще знаходять можливість поставити, то для скромних провінційних можливостей – це зазвичай непідйомний проєкт. Саме тому майже ніде в Україні «Карміну Бурану» не ставлять.
І саме з огляду на вищенаведені фактори прем’єра «Карміни Бурани» в Чернівцях – це подія, що виходить далеко поза регіональні масштаби. Подія, якій можуть позаздрити не тільки решта обласних центрів, а й міста-мільйонники. Подія, яка підтверджує, що творче середовище Чернівців досить активне й живе, ставить перед собою амбітні цілі і досягає якісних результатів.
Бо сам концерт – під орудою дириґента Йосипа Созанського – вдався на славу. Попри деякі питання, які можна, хоч і не конче, ставити до балетної частини чи однієї з сольних партій, загалом дійство можна вважати безперечним успіхом. На жаль, я не володію інформацією про те, хто став ініціатором цієї постановки, так би мовити, «двигуном» процесу, але всій творчій і менеджерській команді (керівник проєкту – Руслана Косар) хочеться подякувати за чудову роботу.
Дуже б хотілося, щоб сміливість і амбітність (я б навіть сказав – здорове зухвальство!) представників Чернівецької музичної сцени стали добрим прикладом і натхненням (чи бодай зачепили гордість і розбудили бажання конкуренції) інших творчих колективів у нашій країні, які наважаться ставити «Карміну Бурану» на своїх сценах.
Ось такою, до речі, мені уявляється картина повнокровної децентралізації: коли не тільки в Києві, а й у малих обласних центрах відбуваються події великої мистецької ваги, коли за підтримки державного й місцевих бюджетів у провінції здійснюють проєкти, яким позаздрив би кожен великий театр. Бо саме завдяки таким проєктам провінція перестає бути провінційною, і 10 вересня Чернівці – завдяки «Карміні Бурані» – провінцією точно не були.
