Чайне танго
Дивно, але бажання написати, навіть не обмінявшись із головним персонажем і словом, минуло приблизно через два місяця відтоді, як у розкішному напівкруглому виставковому залі зачаровано спостерігала за грою крапельок води, які весело і кокетливо, не забуваючи однак про мету, витончено просочувалися крізь керамічні конуси, ніби танцюючи, і на наших очах народжувався дивовижний чай. Бажання вловити принцип такого інженерного рішення повністю відключилося — для того, аби насолоджуватися, необов’язково знати всі деталі, та й матеріал для газети зовсім не збиралася обтяжувати. На виставку прийшла з цікавості і не пошкодувала — наші дизайнери інтер’єрів, художники своїми роботами принесли задоволення, скажу без жодного перебільшення. Так і стояла перед мобільною чайною стійкою і вже була повністю залучена до сольного танцю з чаєм, який немовби гуляв сам по собі, пурхаючи всередині легкої конструкції.
Люди, схиблені на брендах, на тому, що потрібно «по понятиям», можливо, й не зупинилися б біля цього мобільного Tea-Bar, власне кажучи, чайної стійки, створеної професійним керамістом Володимиром Корнієнком, який завжди мріяв про особливий, свій процес народження улюбленого напою, щоб дійство було витонченим, повітряним, спокусливим. Дізнавшись про те, що Володимир ще й кравець з діда-прадіда, відразу зрозуміла, звідки прийшло відчуття, що вбрання для предметів, без якого і чай не чай, таке гідне: тут спонтанність, підказана смаком, як у кожному продуманому виробі — результат ретельного і усвідомленого вибору, шліфовки ідеї, сумнівів, але головне, і це чітко відчувається — майстер від усього отримує задоволення. Розглядаю одну чашу, іншу, милуючись нестандартністю вигинів, і це при такій стриманості, майже мінімалізмі, але якому чіткому, якому вивіреному. Береш до рук таку чашку, фіксуєш, як вона щільно притискається до пальців своїми керамічними гарячими боками і ловиш відчуття — щось тепле, живе тріпоче в руках.
Між іншим — завжди збирала кавові чашки, та й кава в моєму домі — господар і володар. Її відчуваю, вмію нею захопити, пригощаючи, і не втомлююся щодня насолоджуватися ранковою чашкою. З чаєм у мене завжди байдуже-ввічливі стосунки — треба, чи то гості хочуть, чи то домашнє гуляння замовило приготувати, але сама для себе... ні. Можу і гарячу чисту воду випити просто, якщо захочеться. Тут же, миттєво закохавшись у чашки, піали, конуси, глеки, що населяють стильний чайний бар-стійку, яка може прикрасити і хол дорого готелю, і офіс, та я б із задоволенням придбала собі таку чудову живу розумну іграшку. У ці хвилини мене не цікавила ціна, я ж не прицінювалася, я милувалася і насолоджувалася смаком, кольором, ароматом чаю, який, як у ляльковому театрі, рухаючись у чашах, грав відразу багато ролей і всі — головні. Адже начебто все просто: керамічні конуси, що звисають у декілька рівнів один над другим, заповнюються чаєм, травами, сухофруктами. Через них повільно просочується гаряча вода з глека, утворюючи ні на що не схожий чай. Ці конуси-непосидьки в одну мить можуть переміститися в інший ряд, і ось уже напій зовсім інший. Друг Володимира про нього сказав: «Він зробив все це так, як уміє лише він: у кожну деталь, до кожної чаші, до кожного міліметра кераміки, до кожної краплі чаю він вкладає кохання». Років п’ять тому або ще раніше, згадують друзі, він почав «нащупувати» спосіб, як традиційну чайну церемонію зробити приємною і швидкою, не втративши легкості сприйняття і свіжості спілкування з динамічним, по-своєму приготованим, напоєм. Художник ненав’язливо хотів прищепити свій стиль чаювання, хай інколи й на бігу, що звично, як запрошення — підемо вип’ємо чашечку кави. Навчивши свою конструкцію одночасно готувати декілька чашок різного за ароматом і смаком напою, він узяв у полон того, хто починає чай любити очима, ще до того, як його спробує. У цьому, до речі, переконалася сама, лише спостерігаючи як рухаються перед очима з якимсь первинним шиком блюдця та блюда, цукорниці, чаші, конуси, вази, серветниці, та що й казати, навіть самовдоволений носик глека з гарячою водою, гіпнотизуючи, вправно затримує, і дистанція між стійкою та гостем скорочується миттєво, рука сама тягнеться за вподобаною керамічною судиною, на якій висока мода, керамічна, так витончено засвітилася. Звичайно, кераміст — учасник багатьох виставок, його стиль припав до душі і приватним володарям — окрім українських цінителів, його роботи придбали колекціонери в Італії, Франції, Німеччині, Швеції, Голландії, Норвегії, Швейцарії, Австралії, Індії, Китаї. Вибрала і собі два конуси — чашечки, будучи абсолютно переконаною, що цього більш ніж достатньо. Вони ж, із спритністю переможця, втягнули мене до свого світу легко, без натиску, ласкаво і ніжно.
Обожнюю вболівати за переможця.
