Чіп і Дейл поспішають на допомогу
Мабуть, цю історію можна назвати різдвяною, адже трапилася вона якраз у ці дні кілька років тому. А ще вона різдвяна, бо йдеться в ній про добрі справи, казкові повороти долі й боротьбу зі всесвітнім злом. А третім аргументом хай буде те, що вона кумедна, самоіронічна й трапилася насправді. Отож, кілька років тому потрапили ми з друзями в один із київських стриптиз-клубів.
Хоча, ясна річ, не планували. Просто в когось був День народження, а йти на картинг чи в боулінг було холодно й нудно. Я особисто ідеї йти в таке розпусне місце пручався – мовляв, хлопці, є ж ще бібліотеки, опера, тир, урешті-решт, але перемогла більшість, тож в силу вродженої демократичності я підкорився. А що в стриптиз-клубі, відомо: тьмяно, нічого не видно, грає якась романтична музика, коктейлі і тощо. Якраз «тощо» мене спочатку не дуже цікавило, адже показна вульгарність завжди відштовхує. Але після двох годин святкування мені почала подобатися музика, а ще після кільканадцяти шотів і коктейлів – і персонал.
А душевній людині взагалі в стриптиз-клуби потикатися не варто. Бо сидів я, роздивлявся, аж раптом побачив янгола, такого несподіваного в цьому місці гріха. У янгола було чорне коротке волосся, виразні очі й чутливі губи. Щось добре, ніжне і світле линуло від цієї мрії. І я одразу все зрозумів: не може така прекрасна, неземна істота танцювати тут для цих потвор, вона тут з примусу, її життя котиться в прірву, а врятувати її можу – правильно – лише я. У голові в мене миттєво визрів план, я розповів його своєму другу, той спочатку здивувався, але потім погодився допомогти.
Я підкликав янгола жестом, дав їй грошей, щоб сіла мені на коліна, і тихо проказав на вухо: «Я знаю, що з тобою трапилася біда. Але не хвилюйся, все вже позаду. Я тут і я врятую тебе. Глянь на хлопця, який сидить збоку, це мій друг, йому можна довіряти. Коли я подам знак, біжи за ним, він уже викликав таксі. Я буду одразу за вами, але зупинюся у дверях і затримаю охорону. За мене не хвилюйся, я дам собі раду. І знайду вас уже вдома. Ти якийсь час поживеш у нас, купимо тобі якийсь одяг. Головне, що ти виберешся з цього пекла, а там уже розберемося». Після цих слів вона глянула на мене своїми великими й наївними очима, після чого знову нахилилася й запитала: «А ви що, як Чіп і Дейл, приходите на допомогу?». Мені сподобалося, що в неї є почуття гумору. Зрештою, я знав, що вона ще зовсім дитина і любить мультики, я одразу це зрозумів, з першого погляду. Тому й вирішив ризикнути, рятуючи її.
«То ти серйозно?», ‒ спитала вона мене російською. Я сухо, як у вестернах, кивнув головою. «Тоді я зараз, зачекай», ‒ сказала вона й винагородила мою мужність поцілунком у щоку. Кудись зникла, а я подав другові знак готуватися до рятувальної операції. Ми стрімко допили свої коктейлі, я запалив цигарку, загасити яку планував уже об чоло охоронця. Невдовзі їх, охоронців, з’явилося біля нас аж п’ятеро, а янгол стояв на віддалі й показував подругам на нас своїм чарівним пальчиком, заливаючись сміхом.
М’яко кажучи, нас із другом винесли звідти за дві хвилини. Без янгола, ясна річ. Хоча це зовсім не означає, що не варто робити добрі справи й рятувати нужденних. Добро скрізь і завжди перемагає. Принаймні, колись я так думав.
