Cпортсмени з великої літери
«Паралімпіада – це не шоу, не реабілітація, не фестиваль, а спорт великих досягнень»
Українські спортсмени вже прибули додому з Паралімпійських ігор у Південній Кореї. На Батьківщину вони повернулися тріумфально, під гучні оплески, на які, зрештою, заслуговують щодня. У Пхьончхані збірна України посіла у загальному медальному заліку шосте місце, здобувши 7 золотих, 7 срібних і 8 бронзових медалей. Фантастичний результат! Особливо на фоні нещодавнього провалу олімпійської збірної України.
Наші паралімпійці заслуговують на сотні компліментів, але цей невеликий текст я хотів би присвятити дещо іншій темі. На жаль, чимала частина українців продовжує сприймати Паралімпіаду, як… такий собі не зовсім справжній спорт. І це в корені неправильне судження, яке, до речі, опинилося в епіцентрі скандалу напередодні початку Паралімпіади в Південній Кореї.
Коментуючи допис про те, що паралімпійська збірна підготовлена значно краще, ніж олімпійська, у Національному олімпійському комітеті заявили, що успіхи цих збірних порівнювати не можна. Ця думка була висловлена від імені НОК у коментарях на офіційній сторінці комітету у «Фейсбуці»: «При всій повазі, але порівнювати олімпійців і паралімпійців некоректно. Паралімпійські ігри – соціальний, а не суто спортивний проект, це більше фестиваль, ніж ігри. Рівень конкуренції між країнами, кількість країн і спортсменів-учасників, а також їх рівень в Олімпійських та Паралімпійських іграх неможливо порівнювати».
Цей відверто дискримінаційний коментар НОКу викликав хвилю обурення серед спортсменів із інвалідністю, активістів та журналістів. «Просто потурбуйтеся подивитися Паралімпіаду і усвідомити, що це не шоу, не реабілітація, абілітація, фестиваль чи ще якесь свято. Це Паралімпійські ігри, які такі ж самі, як і Олімпійські. Спортивні фестивалі – зовсім інша річ і ціль у них інша. Це спорт великих досягнень. І змагання на найвищому рівні. Тут справа в тому, що паралімпійців принизили і їхні заслуги теж», – написала тоді громадська діячка, чемпіонка світу з карате серед дівчат на візках та організаторка таборів активної реабілітації для людей з інвалідністю Уляна ПЧОЛКІНА.
Згодом у НОК свою провину визнали, коментар видалили, звинувативши у всьому свого СММ-ника: «…Національний олімпійський комітет України приносить свої вибачення з приводу розміщеного коментаря на сторінці НОК у соціальній мережі Facebook, який не відображає загальну позицію організації та виник через суб’єктивну помилку відповідальної особи. Наразі, як і раніше, не існує жодних непорозумінь між олімпійцями і паралімпійцями!»
Втім стереотипне враження про спортсменів із інвалідністю і, зокрема, про Паралімпіаду побутувати у суспільстві. І це, безперечно, необхідно виправляти, зокрема, правильним медійним висвітленням цих подій. За останні роки я мав нагоду спілкуватися з декількома паралімпійцями. Кожен із них з прикрістю відзначав, що до їхніх видів спорту в суспільстві часто ставляться не так, як би їм хотілося. Паралімпіаду неправильно вважати якимось суто реабілітаційним явищем, адже це, передовсім, спорт, змагання і боротьба за п’єдестал. Титанічні зусилля та роки тренувань – це не про фестиваль, а про справжній спорт. А паралімпійці – без сумніву, спортсмени з великої літери, найсильніші в усіх сенсах цього гордого слова.
Дмитро ПЛАХТА, «День», Львів
