Етнічна чистка: українська версія
Ми ще до кінця цього не усвідомили, але насправді цими днями в Україні відбулася жахлива подія, що може стати чорною плямою нашої історії на багато десятиліть. У регіоні, який звикли називати толерантним, історично мультикультурним, багатим своїм різноманіттям, відбулася етнічна чистка. Чи після цих подій Одещина може претендувати на імідж щасливого й мирного Саду? Чи Україна може називатися правовою державою?
Хочу підкреслити: немає різниці в тому, якої національності був убивця дівчинки, і якої національності була загибла. Всі розмови про «болгар, які напали на ромів» ‒ позбавлені сенсу, якщо ми хочемо жити в нормальній державі. У Кримінальному кодексі, на щастя, немає згадок про національності, у ньому йдеться про злочинців, порушників закону – незалежно від віросповідання, мови й крові. Отож, у селі Лощинівка громадянин України вбив громадянку України. І встановлення справедливості має відбуватися відповідно до українського законодавства, а не упереджень, примітивних сільських страхів і рудиментів міжетнічної ворожнечі.
До списку порушників закону – крім убивці – слід додати і жителів села, які вчинили погром приватної власності інших громадян України, і співробітників поліції, що не зупинили варварів, які трощили все на своєму шляху (на оприлюдненому з місця погрому відео видно, що поліцейські навіть на словах не попереджали натовп про невідворотність покарання за нищення чужого майна). Так само має бути порушено кримінальну справу проти депутатів сільської ради, які (у формі віче) прийняли рішення про виселення ромської громади з населеного пункту. Фактично, це рішення є правовою (хоч і незаконною, бо суперечить українському законодавству) основою для негайно проведеної етнічної чистки.
За визначенням Генеральної Асамблеї ООН, «етнічна чистка – це цілеспрямована політика, розроблена однією етнічною чи релігійною групою для випровадження населення іншої етнічної чи релігійної групи з визначених географічних районів насильницькими та методами, які призводять до терору. Вона здійснюється під прикриттям псевдо-націоналізму, історичних образ та могутнього двигуна — почуття помсти — з ціллю окупації території та випровадження з неї тієї групи чи груп, у відношенні котрих здійснюється ця дія. Етнічна чистка ведеться з використанням вбивств, катування, свавільних арештів та затримань, позасудових страт, зґвалтувань та сексуальних посягань, насильницького вигнання, переміщень та депортації цивільного населення, цілеспрямованих воєнних нападів чи загроз, нападів на населення і райони, безглуздого знищення власності». Як бачимо, події в Лощинівці абсолютно відповідають дефініції цього злочину проти людяності.
Більшість коментарів і дискусій про лощинівську трагедію спрямовані в неконструктивне русло – замість говорити про законність, суспільній думці згодовують факти про етнічний бекґраунд учасників конфлікту: ми вже дізналися і про те, що село це переважно болгарське, і про батьків убивці, і про історію колонізації Буджаку. Не дізналися ми лише номери статей Кримінального кодексу України, що будуть інкриміновані всім (!) порушникам закону. Додав ложку дьогтю й голова Одеської ОДА (не грузин, а посадова особа, фактично – представник Президента України в регіоні) Саакашвілі, який ляпнув дурницю і зайняв сторону в конфлікті ще до рішення суду ( не кажучи вже про огидний піар на похороні дівчинки).
Вважаю, що слід полишити розбурхані емоції, й покарати всіх винних у відповідності до Закону. На жаль, іміджу України (не кажучи вже про міф мультикультурної Одещини) завдано непоправних втрат, але нашим завданням є остудити гарячі голови й поглянути на факти: громадян України, наших співвітчизників, протизаконно вигнали з їхніх домівок, їхню приватну власність знищили. Це ганьба, за яку винні мають бути покарані так само строго, як і вбивця.
