Грузинські акції на підтримку України
Грузія, із громадянами якої українці відчувають себе мало не рідними по крові, також спалахнула акціями на підтримку України. Грузини чи не найпершими не лише підтримали майданівців, але й самі приїхали до Києва. Люблю згадувати слова Лесі Українки: “Якби я не була українкою, я би хотіла бути грузинкою”. Не знаю, але чомусь певна, що серед грузинських публіцистів та поетів десь також був вислів: “Якби я не був грузином, то хотів би бути українцем”.
Акції у Грузії тривають й досі. За часом відбуваються близько години, інколи - декілька годин. Переважно серед учасників – самі грузини. Приходять передусім, аби дати можливість поширити ще більше інформації про Україну. При цьому також мають нагоду і самі обмінятися думками. Інколи співають гімн України, кажуть “хто як може, звичайно, але співаємо”. Як на мене, то абсолютно байдуже - як саме співають, більше тішить, що всі мої розмови починаються з іноземцями словами “Добрий день” та “Дякую”, які звучать з їхніх вуст українською мовою. На акції виходять із плакатами “Україна та Грузія – сила в єдності”, “Європа наш дім” та “Stop Russia”. Учасники акції – від студентів до людей похилого віку. 5 грудня біля посольства України в Грузії фанати «Динамо» у Тбілісі також висловили підтримку українському народу. Уболівальники малювали на асфальті перед посольством України. Щоправда, була викликана позавідомча охорона і патрульна служба, однак після невеликої мирної розмови все закінчилося чудово - поліцейські теж висловили підтримку Україні. На початку грудня сталася ще одна подія - журналісту Давіду Какулії, який з кінця листопада висвітлював події в Україні для телеканалу Руставі 2, заборонили в’їзд до України строком на один рік, починаючи з 8 грудня. Його не пустили до Києва: співробітники прикордонної служби пояснили, що за рішенням Служби безпеки України йому в’їзд заборонено. Це обурює грузинську сторону, але через деякий час до Києва їде інша знімальна група. І вони продовжують висвітлювати українські події й надалі.
Тим часом акцій стає дедалі більше і вони знаходять нову форму підтримки. У Тбілісі наприкінці 2013 року кольорами українського прапору засвітили міську раду та Міст Миру. Один із моїх співрозмовників брав безпосредню участь у реалізації такої підтримки.
Бачо Долідзе, 33 роки. Голова адміністрації району Ваке, Тбілісі.
Бачо був одним чи не з найперших організаторів акцій у Тбілісі. Дуже радіє, що ініціативу підхопили. І дотепер він постійно знаходить нову і нову інформацію про акції на території Грузії. Бачо також був і серед тих, хто закликав придумати нову та цікаву форму підтримки України. Тоді одноголосно у міській раді було вирішено підсвітити спочатку міську раду, а пізніше – міст Миру.
“Останнім часом уся наша увага привернута до України. Зібрати велику кількість людей на акції нам, як і усім іншим, вдалося завдяки соціальним мережам. Наші перші акції – це були марші до Посольства України в Грузії. Усі розуміють і стежать за подіями, бо насправді події в Україні так само стосуються і нашої країни. Я й досі дізнаюся про акції у різних куточках нашої країни. Нещодавно навіть побачив фото з весілля у місті Руставі на фоні українського прапору. Ми справді пишаємося простими українцями, які вміють і можуть так самоорагнізуватися, прагнути мирного протесту. Наші телеканали та екрани у різних приміщеннях постійно транслюють посилання на youtube та новини з України», – каже Бачо.
Особисто я дуже добре пам’ятаю, як у перші тижні на Майдані з`явився прапор, який був там чи не цілодобово у різних кутках Майдану. Ми переписувалися смсками з тим, хто його тримав та його друзями. Тепер цей хлопець повернувся до грузинського міста Батумі, але так само активно продовжує підтримувати українців. Із радістю хочу про нього розказати.
Давід Хаджішвілі. Працює у мерії міста Батумі. 26 років.
Давід народився, мешкає та живе в Батумі. Вищу освіту отримував в Україні: спочатку у Тернополі за спеціальністю міжнародний туризм, нині другу вищу освіту – у Львові за спеціальністю міжнародне право. Давід зізнається, що Україна – це для нього як друга рідна земля. І не з причини навчання тут, кількості друзів чи навіть роботи. Так він вважає за покликом серця.
“Ми приїхали невеликою кількістю людей до Києва 5 грудня і пробули тут тиждень. І саме з того часу, з Майдану майже не зникав грузинський прапор. Того ж тижня до України завітав і Міхаїл Саакашвілі з грузинською делегацією. Безпосередньо в Батумі ми провели акцію вперше 30 листопада. Було близько 300 людей. З них 90% - грузини. Вже другий раз, 17 грудня було людей трохи менше – близько 200. Але наші акції продовжуться і надалі. Передусім для нас кожна акція – це солідарність. Ми усвідомлюємо, що у вас відбувається. Ми вже це переживали і дуже боїмося пережити ще раз, не Дай Боже! Ми розуміємо, що підтримати вас – це наш обов`язок! Топовими тут є новини про Україну, другорядними – новини про акції у підтримку України”, – ділиться Давід.
І вже у 2014 році грузинське медіа FocusTV зняли та пустили у трансляцію відео “Українці, ми вас пітримуємо!”. Останніми днями на свої сторінці у Facebook Національна бібліотека розмістила пост те, що транслюють на своїх екранах новини та відео активістів.
А в останні дні січня відбулася акція у школі №41 імені М.Грушевського у м. Тбілісі. Про неї розповів ще один співрозмовник.
Мішо Бочорішвілі, 22 роки.
Нині Мішо отримує у Тбілісі освіту за спеціальністю юриста, проходить стажування в офісі державного захисту у департаменті гендерної рівності. Мішо зі своїми друзями вийшли на протест 16-го січня проти ухвалених законів, а пізніше організовували акцію на підтримку активістів, що загинули біля грузинського Парламенту. Активіст наголошує, що Україна та Грузія пройшли близький шлях від початку царської імперії, Радянського Союзу й до сьогодні. І саме зараз, коли Грузія та Україна мають реальний шанс стати вільними країнами, влада не має права перешкоджати вільному вибору свого народу.
“Щодо акції у школі, то це навчльний заклад, де навчаються разом українські та грузинські діти. Тому саме у ній пройшла акція солідарності з українським народом за ініціативою шкільного самоврядування. Діти співали гімни Грузії, України та Євросоюзу. Під час акції були у народному українському вбранні, виконували народні пісні, танці та навіть вірші Т.Шевченка та інших українських поетів,” – коментує Мішо.
Початок лютого ознаменувася вже новини акціями грузиніва, зокрема, протестом щодо проведення Олімпіади в Сочі, а також іншими народними ініціативами.
Наступний блог буде привсячений Польщі. Від кого не пустили допомогу Майдану на кордоні і хто вдягнув пам`ятник Рональду Рейгану у національні кольори України?
Фото зі сторінок Facebook активістів та "Євромайдан"
