Iмперія повітового масштабу
«13.03—19.03.2015»
Напружена атмосфера минулого тижня не дала українцям вільної секунди щоб від душі відсвяткувати вступ першого траншу кредиту МВФ, вдосталь насолодитися зростаючим день у день курсом національної валюти. З вогню та в полум’я, — обтрусивши з відтиснутих за дні макаронно-валютної паніки ніг налиплий бруд упереміш із борошном, ми тут же з головою поринули до конспірологічної істерії: «Куди виїхав Путін, він ще вчора був». Війна, реформи, весна — все було враз нещадно відсунуто вбік заради ілюзорної надії ціною одного державного похорону в сусідній державі разом розв’язати всі нагромаджені нерозв’язані проблеми. Тим гіркішим було розчарування від міражу, який розвіявся, тим голосніше знову, за тиждень, зазвучав старий хорал про «Зраду», щойно Рада взялася за законопроекти щодо Криму та Донбасу.
• У Росії ж минулий тиждень був осяяний гучними московськими пожежами, коли в одну «ніч чудес» одночасно горіли Новодівичий монастир, Манеж і офісна будівля біля Київського вокзалу, а також полярним сяйвом — рідкісним явищем для настільки південних широт. Яке ж свято без пожежі, чи те ще буде! — Росія в ці дні, подібно до німців відзначає роковини «повернення» Криму «до материнського лона». — Лишень не запитуйте мене як це можливо, особливо для осіб пенсійного віку, які, власне, і становлять основну частину населення півострова. Ще наприкінці 80-х, коли група «Дети» співала «а ну рожайте нас обратно», це здавалося хуліганством і дурістю, абсолютно в пародійному стилі цього музичного колективу пострадянської нової хвилі.
Лишень рік потому на зміну Кримській весні прийшла яка там не є, а Кримська зима. І річ навіть не у весняному снігу, незвичному в настільки південних широтах для цієї пори року, але у відчутті відгородженості від усього світу, нової Холодної війни, в самому передодні гарячої війни. Регулярно підживлюваний телебаченням адреналіновий чад за рік призвів лише до втоми, і прилюдні прояви ейфорії стали неможливими без послідовного застосування адміністративного ресурсу. У день роковин перевороту в Севастополі до святкової сцени на площі Нахімова вийшло десь близько 60 осіб. І якщо в Москві, вже 18 березня, на погано замитих плямах крові Бориса Немцова і нарахували 110 тисяч осіб, то велика частина учасників-бюджетників негайно пішла, ледь відмітившись у своїх бригадирів, так що мітинг і концерт довелося згортати вже хвилин за 20 після виступу Путіна.
• Проте, святкування 18 березня лишень скромна репетиція головної урочистості, — 70-х роковин останньої Перемоги Росії, яке відбудеться 9 травня цього року. Парад 9 травня в Москві це геополітичний проект схожий на Сочинську Олімпіаду 2014, який спочатку, за задумом кремлівської верхівки, разом із ювілеєм Ялтинської конференції і свіжоспорудженим монументом Сталінові в оточенні Рузвельта та Черчилля в Криму мав знаменувати реінкарнацію на сході Європи сталінської імперії, яка чверть сторіччя тому, здавалося б, назавше пішла в небуття. Парад, задуманий спочатку як торжество путінської зброї, з масштабним покладанням до Мавзолею на очах лідерів країн Заходу трофейних українських прапорів, насправді пройде як з’їзд політичних покидьків і недотеп планети, переважно представників країн, які варто було б об’єднати навіть не в Третій, але в особливий, альтернативний — Четвертий світ. А замість пирога поверженого Києва, до святкового столу цього разу подадуть ерзац-буханець семирічної давнини анексованого Цхінвалі, юридичне оформлення анексії якого спеціально приурочили до Кримського ювілею.
• Попри попередню відмову німецької сторони, глава російської дипломатії Сергій Лавров напередодні заявив, що питання про візит канцлера Німеччини Ангели Меркель залишається відкритим. За його словами, присутність Ангели Меркель матиме «особливе значення для зриву антиросійської кампанії», під якою мається на увазі принципова відмова відвідати Москву від керівників усіх країн Коаліції. Саме довкола організації її візиту до травневої Москви і буде зосереджено зусилля російської дипломатії подальші півтора місяці, лише ця інтрига і дає нам боязку надію відтягнути початок чергового загострення бойових дій на Донбасі до середини травня.
• Утім, хто б із глав держав врешті-решт не добрався до 9 травня до Москви, на трибуні перш за все впадатиме в очі відсутність однієї людини — глави нацистської дипломатії Йоахіма Ріббентропа, скільки б не намагався заповнити собою його відсутність Сергій Лавров. Адже військові паради в нинішній Москві скоріше наводять на паралель не з парадом Перемоги 24 червня 1945 року, а з парадом у Бресті 22 вересня 1939 року, який увінчав більшовицько-нацистський союз, який перекроїв Європу.
• У нас багато і часто порівнюють Путіна з Гітлером. Порівнюють, намагаючись образити, але самому російському президентові, схоже, ці порівняння лестять. Чого лишень варті його захопливі відгуки про Геббельса! — Куди там Путінові братися! За неповних 10 років після приходу Гітлера до влади в злиденній країні зі зруйнованою економікою, астрономічним зовнішнім боргом, без армії і з окупованими основними промисловими регіонами країни, Німеччина перетворилася на найбільшу державу світу. 1935 — Саар, 1936 — Рейнська область, 1938 — Відень і Судети, 1939 — Прага і Варшава, 1940 — Копенгаген, Осло, Амстердам, Брюссель, Париж, 1941 — Белград, Афіни, Мінськ, Київ, 1942 — Грозний і Сталінград, — ось кривавий літопис перемог нацистської зброї. Володимир Путін, 1999-го року отримавши країну з багаторазово більшими природними і людськими ресурсами, з ядерною зброєю, за понад 15 років лише й спромігся, що втопити підводний човен, отруїти газом не мільйони, а лишень сотні росіян заради того, щоб убити разом із ними десяток терористів, відібрати Абхазію та Південну Осетію в маленької Грузії, «повернути» Крим і зруйнувати Донбас. Гітлер за декілька років вивів Німеччину з Великої депресії, путінська Росія тріщить від циклічних коливань цін на нафту. Гітлер залишив після себе автобани, Путін відродив традиційні російські цінності, в яких одна голова орла означає всесвітньовідомих російських дурнів, а друга, не менш горезвісні російські дороги. — Двоголовий комар, який уявив себе орлом, писк якого гучним клекотанням звучить над світом лише завдяки дивам сучасного цифрового телебачення, Володимир Путін може перемогти маленьку Грузію, може викрасти поліцейського з прикордонного естонського містечка, але воювати з убогою Україною, яка залишилася без війська, відкрито він уже не може — не його масштаб...
• Якщо Путін і повторив у чомусь Гітлера, то вже як фарс, як портрет Гітлера на карикатурах Кукриніксів воєнного часу. Гібридна війна лишень димова завіса, лишень прикриваючись якою, а також сумнівної боєздатності ядерною дубиною, кремлівський крихітка Цахес може сподіватися кидати гігантські тіні, які вселяють страх; гігантська містифікація, яка дозволяє регіональній державі зі слабкою сировинною економікою, з вимираючим низькокваліфікованим населенням, яке технологічно стоїть ще в середині минулого сторіччя, вдавати з себе гравця планетарного масштабу.
Всупереч традиції попередників, путінська імперія, яка відроджується, не розширює, а звужує свої обрії, нагадує не стиглий плід, а зморщений сухофрукт. — Замість обіцяного задовго до Володимира Жириновського імператорові Павлу Індійського океану російським солдатам доводиться мити свої чоботи на покинутих пляжах Сухумі. Відмовившись від тристорічної мрії про повернення Царграду, тепер росіяни знаходять своє сакральне коріння не в Єрусалимі чи Візантії, але ближче — в пропахлому чебуреками і самсою Криму. Ще рік тому російський віце-прем’єр Дмитро Рогозін презентував програму колонізації росіянами Місяця, а потім і далекого космосу, а сьогодні недолугий адміністратор після фіаско ракетно-космічної програми спішно перекинутий ближче — «ушляхетнювати» триколорами місячні пейзажі російської Арктики.
• Головне «досягнення» нинішньої Росії, — вкрадений нишком у темному підворітті в України Крим, усупереч словам Путіна скоріше не сакральне джерело Росії, а цвинтар імперії, куди вона, смертельно поранена, раз по раз повзе вмирати — чи то кримська голгофа Врангеля, чи фороська ганьба Горбачова. Саме за цим, схоже, за часів занепаду доби правління Путіна, Росію знову прибило до кримських берегів.
