Халява, холод і живопис
Дивлюся у вікно і думаю, що хтось поцупив у нас добрячий шматок літа. Бо коли таке бувало, щоб осінь наставала за тиждень до календарного терміну?
Добре слухати дощ, сидячи вдома за комп’ютером. Ось тим, хто купився на рекламну витівку одного київського торговельного центру і прийшов туди в суботу в самих плавках та купальниках, щоб щось взяти в магазинах задурно, тобто на халяву, ця погодна аномалія буквально звалилася на голову. Мовляв, прийдете голяка — отримаєте подарунок. Прийшло півтори сотні людей, причому не тільки молодих струнких відчайдухів. Цілком огрядні громадяни в літах теж траплялися. Було б нормальне літо — принаймні засмагли б трохи. А так промокли й промерзли, потім, за планом, вломилися в магазини, однак здобули мало.
Хто встиг — за різними підрахунками, від 15 до 32 клієнтів (з півтори, нагадаю, сотень) — розхапав подарункові стікери, на які, судячи з відгуків, жодної справді годящої речі не візьмеш. Особливо везучі навіть знайшли собі взуття та одяг за розміром. Решта пішли ні з чим. Історія наробила галасу, в Інтернеті спалахнула не надто ввічлива дискусія. Знущалися й із торговельного центру, й із халявників. Переважила думка, що голі шопінги по світу відбуваються регулярно. Так, відбуваються — але в заможних країнах це трохи інакше. Там частка розваги не менша, аніж бажання дешевого прибутку, й магазини не намагаються по-дрібному надурити людей, що насмілилися прийти на таку акцію.
Якщо ж відсторонитися від конкретних обставин, то лишається загальне запитання: чи є якісь публічні місця, в яких би це виглядало припустимо? Вуличні акції, на яких радикальні активісти чи активістки роздягаються на знак протесту, зараз до уваги не беремо.
Отут пригадую інший літній день, кілька років тому. На жаль, сам я там не був, бачив сюжет по телебаченню.
Діялося в Австрії. У Віденському музеї Леопольда оголосили, що пропускатимуть безкоштовно всіх, хто прийде без одягу. Музей має чудову колекцію живопису кінця ХІХ — початку ХХ століть; зокрема там є полотна Егона Шиле, Густава Клімта, Оскара Кокошки, Ріхарда Герстля; до речі, перші двоє чудово малювали оголену натуру.
Чом би й ні? Адже тут уже мова не про комерцію, а про те, на що ти готовий заради мистецтва. Гола людина в музейній залі — більш органічне й гідне видовище, аніж гола людина, що переминається перед входом у магазин із китайським ширвжитком. Головна відмінність у тому, що мистецтво не торгує плоттю — воно робить її безсмертною й надає сенсу її існуванню.
І ще більше пафосу наостанок: там, де мистецтво, — завжди літо.
