Хлопцям та дівчатам-жовтенятам
Як я заздрю учасникам святкування 100-річчя великого жовтня! Кожному дадуть скляну баночку майонезу «Провансаль» і металеву — індійської розчинної кави. У кожного буде привід озирнутися у прекрасне вчора, щоб зрозуміти, яким огидним є нинішнє завтра. Кращих із гірших повезуть на екскурсію до Колими, тому що до Болгарії не пропустило КДБ. Передовикам виробництва вручать почесні грамоти замість профспілкової премії. Хворих на СНІД і «на голову» вивезуть за 101-й кілометр від обласного центру. Повернуть плин річок і думок. Помоляться мощам Леніна й Серафима Саровського разом і нарізно. Потоваришують з арабами, щоб дошкулити євреям. Продадуть батьківщину за джинси. Нап’ються на безалкогольному весіллі вітчизняним самогоном. Підтримають підвищення цін заради миру на землі. Прихистять Корволана в ім’я свободи Буковського. Врятують Чехословаччину у важку мить спокуси Заходом. Повезуть на лафетах знарядь генсеків, як гільзи випущених снарядів. Пообіцяють дати кожному за потребами, незалежно від схильності до праці. Побіжать наздоганяти Америку за надоями молока, а прибіжать до зникнення молочних продуктів. Запишуться в чергу на житло, але не достояться за пральним порошком. Замінять природні потреби неприродними бажаннями. Зруйнують все, що мають, в ім’я розбудови невідомого... Просто дух перехоплює від драйву Жовтня, який міг би стати нашим усім, але не став через підступи ворогів. Вони є всюди, навіть серед повивальних бабць і діток всесвітньо історичного явища.
— Бабці тут ні до чого, — скаже людина з гвоздикою в лацкані пролетарської спецівки, — вся річ в ідеях, які оволоділи масами. Тут я змушений погодитися. Деякі ідеї, дійсно, постійно опановують маси так і сяк. Особливо ідеї великих бабць.
