Хоча б краплинкою крові
У Києві – ажіотаж у центрах крові
Коли прийшла уже ближче до дев’ятої години ранку до одного зі столичних центрів крові, спочатку зніяковіла: де черги? Хіба не почули вчорашній заклик поповнити банки крові у своїх містах? Та все було попереду, центр вікрився ще о восьмій. У приміщенні вже були ще й які черги.
Максимально привітні співробітники дякують усім і діляться, що відучора немає відбою від охочих хоча б краплиною крові допомогти своїм захисникам та всім, хто того потребуватиме у ці тривожні для України і зокрема столиці дні. Кажуть, працювали цілу ніч. І схоже, сьогодні в них теж буде подовжений робочий день. Коли я залишала приміщення (з досить-таки довгими зручними коридорами), вийти з нього було складнувато через ту кількість киян, котрі хочуть зробити хоч щось для своїх. І черга ця завершувалася вже надворі.
Попри певний дискомфорт через очікування, наснажуєшся атмосферою тепла, приязні і спільного переживання складних часів. Люди спокійні, чемні і з усіх сил намагаються заспокоїти рідних, близьких та знайомих, котрі телефонують із панічними настроями:
– Які танки? Яке КПІ? – запитує одна пані свого, як згодом виявилося, свекра – Ну, я вже не знаю, що вам казати. Дзвоніть у Генштаб! (уся черга дружно сміється)
– Я думала, що вчора весь Київ виїхав, а дивись, скільки тут людей, – говорить молода жінка своєму чоловікові.
– Не заходь ти на ті сайти, ти що не розумієш, що вони наганяють паніку? – пояснює чоловік середніх років дещо старшому.
– Та не вмираємо ми з голоду, все в нас нормально, Люба! – каже інша жінка своїй чи то подрузі, чи то знайомій. А іншому товаришу, котрий телефонує, розповідає, які правила і протипоказання для здачі крові.
– Давайте зразу вирішимо, який у нас алгоритм роботи з абонентами, –– проводять двоє чоловіків груповий дзвінок із рештою колег по роботі. – Сьогодні ми повідомляємо, що не будемо вимикати їх навіть якщо буде заборгованість, і першого числа надамо всім кредитне користування…
– О, а в 16-й лікарні теж черга, щоб здати кров, – каже молода дівчина своєму супутнику. Вони прийшли хвилин на 20 пізніше від мене, тож попереду десь дві години всіх продедур і чекання в черзі.
Звісно ж, усі у смартфонах, перевіряють останні новини, діляться з іншими в черзі ними. Всі радіють, що новина про захоплення одного міста ворогом спростована і що наші дають «тирки» диверсантам на площі Шевченка… Всі тривожаться, але тримаються спокійно. За вікнами відчутно гупає, люди спочатку звертають увагу, а потім звикають.
… Коли для мене все позаду: а це спочатку було хвилювання, що не допустять до здачі, бо такий досвід уже був, успішна здача, а потім раптова непритомність, коли дуже чуйна медична працівниця (дякую!) та частинка черги (дякую так само!) успішно мене відволодали, – співробітники, що намагаються на першому поверсі впоратися з напливом нових охочих, кажуть: «У кого перша і друга група, резус позитивний, – можете не здавати, її вже вдосталь». А це ж і моя, усміхаюся мляво про себе. І розумію, що добрі справи теж треба робити з розумом, хоча б нормально поспавши перед тим.
Тож дорогі кияни, ви прекрасні! Всі українці, котрі захищають зараз свою країну хто чим може, – прекрасні. Наші військові і всі силовики – герої!
Ті ж, хто хоче допомогти кров, – будьте мудрішими від мене. І перед походом до центру зателефонуйте чи зайдіть на сайт і дізнайтеся, що та як. Інформація про місця, де можна здати кров, є тут
сайт Donor.ua https://donor.ua/centers
сайт ЦГЗ https://cloud.phc.org.ua/index.php/s/92etrSaWjqRWB3H
Ольга ХАРЧЕНКО, «День»
