Кілька слів на захист Євгена Нищука
Варто почати з того, що вже всім відома репліка міністра культури України Євгена Нищука про «генетику» насправді не є ані скандальною, ані помилковою. Можливо, міністрові треба було інакше сформулювати свою думку чи добирати інші слова, але це аж ніяк не скасовує того, що пан Нищук мав рацію. Він уголос висловив те, про що всі ми вже давно говоримо на своїх кухнях, про що – використовуючи, щоправда, іншу термінологію – написано сотні розвідок і досліджень, тисячі книжок. Однією, а можливо й найголовнішою, з причин проблем на сході України є колонізація плюс русифікація помножені на Голодомор і винищення еліт. В сумі маємо проблемний регіон, який ані не є до кінця українським, але й не є російським – йдеться про мільйони людей, ментальність яких ми спрощено називаємо совєтською.
У поляків є гарне прислів’я: «Солома з взуття стирчить аж до третього покоління». Йдеться про те, що справжнім інтелігентом людина стає лише в третьому коліні свого роду, а до того селянське (хлопське) походження дає про себе знати. Щось подібне відбувається з народами – історія залишає свої сліди на ментальності. Скажімо, у Швеції, де вже майже двісті років не було війни, люди мають переважно пацифістичний світогляд, більшість радо приймає біженців і цікавиться благодійною діяльністю. В Угорщині, національна ідея якої побудована на поразках і реваншизмі, все навпаки: до влади приходять праві радикали, суспільство налаштовано вороже не лише до біженців, а й до сусідів. В Україні ж, після всіх етнічних чисток і століть русифікації, ситуація ще складніша, бо зшита з клаптиків нація має різні соціо-культурні коди. Наголошую, що не йдеться про гірших і кращих, мова про те, що у всіх нас різний історичний бекґраунд, а відтак у різних регіонів – інша ментальність і погляди на світ. У такій ситуації конче необхідні дві речі: децентралізація, що дозволить регіонам жити за частково власними правилами й традиціями, й інтенсивний культурний діалог, який побудує мости між людьми й регіонами.
У цьому контексті слова міністра Євгена Нищука лише підкреслюють його професійність і патріотизм. На чолі Міністерства культури маємо людину, яка тверезо оцінює ситуацію, бачить проблему й докладає зусиль для її вирішення, а не займається окозамилюванням. За роки незалежності політики-демагоги повторювали байку про соборність і єдність замість того, щоб визнати існування проблем і конфліктних точок зору на історичні події, вектор майбутнього розвитку і геополітичні преференції в різних регіонах нашої держави. До чого це призвело – бачимо тепер самі. Євген Нищук мав сміливість публічно – хоч, можливо, й не зовсім коректно – висловитися про наявну проблему. Вирішення цієї проблеми – у побудові культурних мостів і процесі українізації Сходу. Так, саме так. А уявіть собі, якби міністр вжив слово «українізація» ‒ що б почалося? А вона ж неуникна.
