Кіплінґ та ненависть
Пригадую, ще так недавно у грудні мене пересмикувало від гасла «смерть ворогам». Думаю, я був не один такий – багато хто у грудневому натовпі волів промовчати, щоб не здатися радикалом чи провокатором. І ось не минуло й року, а як усе змінилося! Тепер у мене, як і у мільйонів українців, є вороги, яким я цілком щиро бажаю смерті.
На те, що здавалося жорстоким і провокаційним, у ці дні дивишся інакше. Коли хлопці з одного з добровольчих батальйонів на Сході попросили бойові ножі, єдине питання, яке виникло – чи можна купити мисливські. Це дрібниця, але ж і справді – ще пів року тому ми було згодні максимум на каски, а тепер ми хочемо, щоб той, хто воює за нас, міг не тільки оборонитися, а й убити напасника.
Звісно, не лише українці пройшли цей шлях. Англійський поет Ред’ярд Кіплінґ, який у час Першої світової війни ретельно стежив за настроями британців, та й сам брав активну участь у формуванні громадської думки, теж пережив це. Численні жертви серед солдатів змусили англійців ненавидіти ворога. І загибель єдиного сина Кіплінґа розбудила ненависть у його серці. Однак Кіплінґ, попри поширену хибну думку, про смерть свого сина не написав ні рядка, хоч як йому було боляче. Розуміючи всю огидність і неприйнятність війни, він розумів також і те, що цю війну треба довести до кінця. І це розуміла також англійська нація. «Вже відлік новий почавсь – ненависть прийшла до нас» - написав Кіплінґ у своєму вірші «Початок».
Бо найбільше ненавидять тих, хто навчив ненавидіти.
«Початок»
1914-1918
Не мали такий звичáй,
Тож пізно прийшов цей час,
Коли полилось за край
Й ненависть прийшла до нас.
Були на підйом важкі,
І міряли по сім раз,
Вагалися, аж поки
Ненависть прийшла до нас.
Як завше спокійний зір,
І рівний, як завше, глас,
Ні знаку – та вір-не-вір –
Ненависть прийшла до нас.
Не вчили цьому вожді,
Держава не пройнялась,
Та кожен збагнув тоді –
Ненависть пришла до нас.
Не скоро вона пройде,
Не раптом вона взялась.
Жорстока доба гряде,
Вже відлік новий почавсь –
Ненависть прийшла до нас.
