Кіплінґ: як стають героями
Під час Першої світової війни англійське суспільство не лише мобілізувалося для допомоги фронту, але й дуже жваво реагувало на всі військові кампанії, події, персоналії, особливо, коли мова йшла про витрачені на військо кошти.
У 1916 році в пресі з’явилася низка публікацій, автори яких аналізували витрати, здійснені задля забезпечення військового Королівського флоту. Раз-по-раз виникала полеміка, обурення і запити – а на що, власне, витрачаються велетенські кошти? Чи не отримує флот занадто велику підтримкуЮ непропорційну його ролі в Великій війні?
Інтерес підігріла також наймасштабніша морська битва британських на німецьких флотів біля Ютландського півострова. Втрати британського флоту в техніці та живій силі перевищували втрати німців. Тому, попри те, що ця морська кампанія дозволила зберегти морську блокаду Німеччини і контроль британців над морським простором, вона викликала особливо значну хвилю критики британського флоту і армії в цілому.
Саме тоді Ред’ярд Кіплінґ, на прохання Адміралтейства, взявся писати серію газетних замальовок, присвячених флоту і його ролі в війні. Згодом ці замальовки вийшли окремою книжкою, а вірші, якими він їх супроводжував, розібрали на цитати. Наприклад оцей– з несподіваним поглядом на те, хто такі герої і яка роль суспільства у їхній появі…
Вердикт
Не у кипінні бою
Під натиском ворогів
Стає чоловік героєм –
Одним із напівбогів.
Вдячний миру хисткому,
Щасливий, що є живий,
Руша чоловік додому,
Щоб стати на суд людський.
Життя за ціну добрячу
Здобув на війні для нас,
Та зблизька хіба ж побачиш –
Герой він, чи ще не час?
Що ж, імена забудуть
На тлі перемог гучних,
А битви минулі будуть
Ніщо в світлі битв нових.
Тільки герої між нами…
То справа прийдешніх днів -
Збагнути хто і як саме
Долю для нас змінив.
Нащадки складуть їм ціну,
Ми ж раді сліпими буть.
Дарма, що в новій країні
Поруч герої живуть.
Малюнок Дес Беттані наведено за люб’язної згоди її родини. Більше робіт шукайте тут.
