Кліматична угода: загрози і можливості
Мета, продекларована країнами, що підписали нову кліматичну угоду, звучить як цитата з фантастичного роману: «лідери 196 країн погодилися не підвищувати глобальну температуру більш, ніж на 1,5 градуса». Немов йдеться про систему, якою ми вміємо успішно управляти або, принаймні, про яку маємо точні і вичерпні знання.
Між тим, це не зовсім так. І наше знання є далеко не повним, і можливості управління кліматичною системою нашої планети досить обмежені, і мета угоди полягає не зовсім в цьому.
Але ця угода – безперечний успіх світової спільноти. Великим успіхом кліматологів є те, що угода включає необхідність якнайшвидшого скорочення викидів парникових газів як результату використання горючих копалин. Це стало результатом представлення достатніх доказів руйнівного впливу на кліматичну систему антропогенної діяльності в нинішньому вигляді.
Саме згода еліт змінити традиційну промислову політику, виходячи не з конкретної мети, а з невизначеної довгостроковій погрози, і є безпрецедентним рішенням в історії людства.
У 1991 на саміті зі сталого розвитку в Ріо був сформульований підхід уникнення руйнівних впливів на глобальний розвиток. У 1997 був підписаний Кіотський протокол, що обмежує викиди, і дає інструмент для перерозподілу емісій. Роки, що минули з тих пір, довели працездатність запропонованих підходів, і дозволили доопрацювати доказову базу науки.
Зокрема, було доведено, що підвищення середньої глобальної температури на 2-2,5 градуса призведе до незворотних фатальних наслідків для глобальної екосистеми. Це відіб'ється на глобальній продовольчій і водній безпеці.
Підвищення температури навіть на 1-1,5 градуса теж небезпечно. Наприклад, підвищення середніх температур на 1,5 градуса призводить в умовах України до підвищення максимальних температур на 3,5 градуса, і до зниження мінімальних на 2,3. А адже саме екстремальні температури призводять до виникнення надзвичайних ситуацій, є їхніми рушійними силами.
Розподіл за сезонами цього фактора ще показовіший збільшення середньорічної температури всього на 1 градус призводить до збільшення максимальної весняної температури на 4 градуси, а літньої - на 2,8. Це призводить до збільшення ймовірності весняних паводків та літніх пожеж. При цьому підвищення середньої температури призводить до проявів екстремально низьких зимових температур, а це надзвичайно небезпечне явище.
І тут слід зазначити, що згадана межа у 1,5 градуса - це той показник, якого ми тут в багатьох регіонах України вже досягли, як перевищення багаторічної кліматичної норми. Власне, тому за останні 25 років частота та інтенсивність впливів надзвичайних ситуацій на території України зросла більш ніж у 2,2 рази. Тому і виникли ці показники в 2 і 1,5 градуси, тому ми об'єктивно зацікавлені в тому, щоб вжити невідкладних заходів до зменшення негативних впливів кліматичних змін.
ФОТО РЕЙТЕР
Зрозуміло, зацікавлені не одні ми - це глобальна загроза. Водночас, як і кожна глобальна загроза, вона загострила виклики глобальної нерівності: бідні виявилися більш уразливі, ніж багаті. Тому готовність жертвувати сьогоднішнім розвитком заради довгострокової безпеки довго не викликала ентузіазму.
У тому числі і через це, підписана угода є важливою: вона передбачає створення фонду для фінансування кліматичних програм країн, що розвиваються, покликаного пом'якшити не тільки природні, але й соціально-економічні наслідки змін. По суті, це ще одна перемога науки: в глобальних катастрофах виживають або всі разом, або ніхто. Тому й відповідальність слід розділяти на всіх.
У той же час, нашу позицію в контексті підписаної угоди можна назвати цілком вигідною. Тому тут, напевно, не слід поспішати характеризувати наші цілі як «амбітні» - ми і так на сьогоднішній момент викидаємо трохи більше 60 % рівня 1990, так що скорочувати нам особливо нема чого, щоб відповідати рівню нової угоди.
Інша справа, якщо ми хочемо розвиватися, ми можемо використовувати нинішню ситуацію як шанс для залучення нових технологій в енергетику, природокористування, землекористування, охорону природи, житлове будівництво тощо. З тим, щоб побудувати новий тип безпечної економіки, заснований на стратегіях і цілях сталого, безпечного розвитку. У тому числі і адаптованого до глобальних змін клімату.
А зміни, на жаль, неминучі. Навіть за умов негайного скорочення емісій і забруднень, вже нагромаджених в атмосфері парникових газів вистачить, щоб ще багато десятиліть негативно впливати на кліматичну систему. Ми є системоутворюючим фактором планети, у тому числі - її кліматичної компоненти. Добре, що ми це усвідомили не тільки на рівні науковців, а й рівні політичної і бізнес-еліти. Можливо, у нас з'явився шанс стати не тільки домінуючим хижаком на планеті, але і її справжнім відповідальним господарем.
