«Комсомольці» не здаються
І намагаються контрнаступати?
12 січня українській читацькій аудиторії було повідомлено: щоденна газета «Комсомольская правда в Украине», яка є франшизою російського видання «Комсомольская правда» і входить до «Українського Медіа Холдингу», що належить Сергію Курченку, виходитиме під назвою «КП в Украине».
На такий крок редакція «КП в Украине» «була вимушена піти у зв’язку з чинним в країні законом про декомунізацію і небажання Міністерства юстиції враховувати той факт, що українська версія газети, яка існує вже 19 років, ніколи не була "рупором ВЛКСМ", а є одним із лідерів друкованої преси в Україні… "Комсомольская правда" видається більш ніж в 50 країнах світу, в тому числі – у державах, які також пройшли через декомунізацію. І лише в Україні закон змусив газету з 90-річною історією змінити назву», - заявила головред видання Оксана Богданова. Ну а далі був сарказм по-комсомольськи: «Враховуючи те, що "сьогодні українські журналісти працюють в безпрецедентних умовах свободи слова" і "такого в Україні не було ніколи", редакція змушена піти на такий крок… Дуже сподіваємося, що люди, які виступають за декомунізацію, нарешті почнуть читати друковану пресу, і кількість наших передплатників цього року значно збільшиться».
Як на мене, заява головреда є відверто хамською (увага! оціночне судження, дозволене ЄСПЛ!). Мовляв, ті, що виступають за декомунізацію, раніше не читали друкованої преси, і, відкривши «КП в Украине», негайно стануть її передплатниками. Водночас Оксана Богданова щиросердо визнала, що йдеться про «газету з 90-річною історією», тобто про молодіжну шмарку тоталітарного режиму, вірну прислужницю більшовицького керівництва та «колективного організатора і пропагандиста» (Ленін) геноциду українців і кримських татар. Звісно, у нинішніх «комсомольців» (як і в їхніх прямих попередників, комсомольців без лапок, але з не меншою пихою) логіка діалектично-сталінська, несумісна ані з класичною аристотелівською, ані з банальним здоровим глуздом: з одного боку, 90-річна історія газети, з другого - «газета, яка ніколи не була рупором ВЛКСМ»…
Але Путін з нею, з цією логікою. Головне – інше. По-перше, з якого дива в Україні донині існує медіа-холдинг Курченка, «гаманця» злочинного режиму Януковича? Чи йдеться про домовленість на вищому рівні між особами з оточення колишнього і нинішнього президентів? По-друге, чи може – навіть під дещо зміненою назвою – існувати видання, що на пам’яті більшості українських громадян було одним із чільних (й ефективних) ідеологічних засобів тоталітарного режиму? Ба більше: «зміна назви» - це все одно, якби сумнозвісна V?lkischer Beobachter «денацифікувалася», змінивши назву на VB, і продовжувала виходити далі. Між тим V?lkischer Beobachter, як на мене, встигла завдати менше шкоди, ніж «Комсомольская правда», оскільки і проіснувала значно менше, і в силу історичних обставин не стала зразком – на десятиліття! – для молодіжних видань злочинних тоталітарних режимів «країн соціалістичної співдружності» (аж до нинішньої КНДР…). По-третє, назву газета наче странсформувала, але…
Утім, зайдіть самі на сайт http://bengann.com/ - і ви побачите, що назва «Комсомольская правда в Украине» в Інтернеті (як і сама газета під такою назвою) продовжує фігурувати і після сльозливо-хамської (теж оціночне судження!) заяви редакції. Що ж, за чинної в нашій країні політичної ситуації у всьому цьому немає, як на мене, нічого дивного. Дивним є інше: що вдалося ухвалити закон про декомунізацію та домогтися його (бодай часткового - на символічно знаковому, а не на змістовному рівні) виконання.
