Коронний щоденник, 12 вересня. Шапіто
Ось і рекорд установили: понад 3000 заражень за добу.
Коли цей щоденник починався, 300 були лякаючою цифрою, так-так.
У метрі реклама якоїсь лихварні з заголовком: “Коронавірус: міфи і факти. В графі “Міфи”:
“Через готівкові гроші можна заразитися COVID19
Кредит це довго і дорого”.
У рубриці “Факти”: “Ми видаємо перший кредит під 0,01% за 5 хвилин”, що явно ще більший міф, аніж про готівкові гроші, але то вже лірика.
Їду в лабораторію, де приймають аналізи. Таксистка, весела міцна жіночка навіть без натяку на маску, дивується: “Вперше бачу людину, в якої знайомі захворіли”.
Лабораторія знаходиться в затишному, зелененькому такому дворику на Сирці. Черга за записом, номери починаються з 500-х, рухається доволі швидко. Можна посидіти на лавочках довкола бювета. Спинками для лавочок слугує металева огорожа. Яку хтось гостинно вимазав мазутом. Ну а що?
В будь-якій епідемії є дві межі: медична й психологічна. Медична – це нуль заражень, все, загрози немає.
Психологічна – це коли на епідемію перестають звертати увагу, все, загрозу не відчувають. Кількість заражень при цьому не має значення.
Вірус таки переміг. Став ще однією тканиною нашого колективного тіла. Злився з вуличним шумом. Його нема. Про нього більше не думають. Хоча хворіють і вмирають справно.
Ця рубрика починалася при Апокаліпсисі й закінчується в цирку.
Та й до вірусу був цирк.
Тільки чогось несмішно було ні тоді, ні зараз.
Цивілізація циркачів.
Бувайте здорові.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, Київ, планета Земля, карантин, “День”
