Кремлівська Томатина

Андрій Плахонін

17 грудня, 19:37

Щоостаннього тижня серпня в невеликому містечку Буньоль неподалік Валенсії не на життя, а на смерть борються люди. І хоча до закінчення цієї битви вулицями течуть без перебільшення річки криваво-червоної рідини, це найбезкровніший бій в історії людства. Адже єдина зброя в руках 50 тисяч бійців у день фестивалю La Tomatina — розчавлений помідор. На протилежному кінці Середземномор’я помідор протягом останніх років теж служить зброєю, але вже не відчайдушним туристам, а одній з воюючих за гегемонію в регіоні «супердержав». Після початкових гучних успіхів, досягнутих унаслідок застосування «помідорної стратегії» в утвердженні гегемонії на пострадянському просторі, з більш серйозними противниками у Росії раз по раз не спрацьовує ні ембарго на ввезення томатів, ні навіть «давити гусей», що стало з 2014 року прозивним.

Якщо українські експерти все ще сперечаються, хто в підсумку переміг у Другій Карабаській війні — Азербайджан з Туреччиною чи Росія, в Баку її підсумки оцінили цілком однозначно. І поки, реалізуючи досягнуті домовленості (або умови капітуляції, як вважають в Єревані), вірмени без бою здавали азербайджанцям район за районом, в Баку вирішили 10 грудня провести військовий парад. І не просто парад, а в путінському дусі «Парад Перемоги», що було, із цілком зрозумілих причин, сприйнято як ляпас і в Єревані, і в Кремлі. Реакція не змусила на себе чекати. — Як траплялося вже не раз, коли немає можливості кинути в бій авіацію й танки, замість Міноборони Росії зброю розчохлив Россільгоспнагляд. 8 грудня Федеральна служба з ветеринарного і фітосанітарного нагляду, посилаючись на нібито виявлених сільськогосподарських шкідників, запровадила тимчасові обмеження на імпорт азербайджанських яблук і помідорів. Причому, щоб цей крок був зрозумілим у Баку правильно, ці «обмеження» були запроваджені не з першого дня місяця, або, хоча б, тижня, а з четверга 10 грудня — дня, коли в Баку планувався парад.

Узагалі-то, не більш ніж дрібна, на тлі військової поразки, невинна помста, що, з одного боку, стала приводом для надування щік говорящим головам у Росії, ну а в Азербайджані відкусила кілька відсотків від народної підтримки династії Алієвих, що різко зросла внаслідок військової перемоги. Програвши на полі битви і в дипломатичних переговорах, Кремль сподівався оголосити себе переможцем хоча б у «помідорній війні». І зазнав у ній цілком передбачуваної поразки. Причому з тих же причин, що й у Карабаському конфлікті. — Адже за спиною Азербайджану, що у війні з Вірменією, що у конфлікті з Росією, стоїть Анкара, що вже набила собі руку в «помідорових війнах».

Нагадаю, що після того як 24 листопада 2015 року турецький F-16 у районі сирійсько-турецького кордону збив російський фронтовий бомбардувальник Су-24М, Росія завдала несиметричний удару у відповідь по туристичній та аграрній галузям турецької економіки. Серед постраждалих у тому конфлікті були й турецькі овочі. Якщо вірити кремлівській пропаганді, той удар став мало не смертельним для турецької економіки. Хоча спеціально проведене російськими економістами з Російської академії народного господарства й державної служби та Інституту Гайдара і Всеросійської академії зовнішньої торгівлі дослідження показало зворотне. — Тільки на сільськогосподарському ембарго (це без урахування зростання цін на овочі для російського споживача) російська економіка тоді втратила до півтора мільярда доларів, стільки ж, скільки турецька економіка від усіх російських санкцій. Тож усе тоді закінчилося відносно швидко, на обопільне задоволення сторін.

Той конфлікт виявив глобальну уразливість Росії. Досі багато хто ще вважає трубопроводи, через які Росія експортує вуглеводні, інструментом російської економічної, політичної, культурної експансії. Але палка, якою Росія багато років погрожувала світу, виявилася на два кінці. В умовах, коли кінцевий споживач російського експорту диверсифікував джерела постачань, коли ціни на вуглеводні вже не ті, що 10 років тому, а на горизонті замаячив глобальний тренд скорочення попиту (днями цей факт визнав навіть сам Путін), уже сама Росія потрапила в критичну залежність від своїх споживачів. Поки «Газпром» вкладав мільярди в «Турецькі потоки», Ердоган збудував термінали для прийому дешевого скрапленого газу, проклав трубу до Каспійського нафтогазоносного басейну... І ось тепер, коли підійшов термін продовження колишніх контрактів на постачання вуглеводнів з Росії, Анкара має всі засоби змусити Росію пристати на її умови постачання. Не кажучи вже про інші, швидші й дохідливіші способи пояснити, хто тепер у регіоні господар Кремля.

8 грудня Россільгоспнагляд оголосив про обмеження на постачання азербайджанських яблук і помідорів, а вже 9-го в турецькій газеті Habertьrk вийшло інтерв’ю міністра охорони здоров’я Туреччини Фахреттіна Коджі, у якому він заявив, що гордість Путіна російська вакцина від COVID-19 «Супутник V» не змогла пройти ліцензійні процедури. — Через невідповідність GLP (good laboratory practice — належній лабораторній практиці) вона не отримала схвалення ВООЗ, і матиме проблеми з ліцензуванням не лише в Туреччині, а й у всьому світі. Що сталося після цього можна тільки здогадуватися, але вже через кілька годин Анкара дезавуювала цю заяву, пообіцявши розпочати в Туреччині випробування російської вакцини. — Акт суто символічний, оскільки до цього часу вже було оголошено про закупівлю Туреччиною 50 мільйонів доз китайського препарату SinoVac. Ну а вже цієї середи стало відомо, що Росія почала поетапно знімати обмеження на ввезення азербайджанської сільгосппродукції.

Звичайно, кавказька Томатина-2020 не може оскаржити у Сполученого королівства і султанату Занзібар лаври найкоротшою війни. Проте, капітуляція Росії в ній була настільки ж повною й безумовною. Про світове лідерство, як ви зрозуміли, тепер не йдеться. — Не вийшло навіть відбитися від азербайджанських помідорів.