Маріуполь. Нескорений
На блокпосту перед Маріуполем військові зібралися навколо нашої машини, розглядаючи книжки в багажнику. Мандруючи країною в рамках презентаційного туру роману «Карбід», ми з видавцем проїхали кілька тисяч кілометрів, нас не раз зупиняли, але працівники ДАІ ніколи не цікавилися нашим багажем, кидали байдужі погляди на коробки з книжками, після чого бундючно розверталися й ішли геть. Натомість військові розпитували, розглядали книжки, просили собі – і ми з приємністю їм дарували. Чесно кажучи, між тими, хто боронить Україну (військові), і тими, що на ній паразитують (ДАІ), існує майже антропологічна різниця: у статурі, у виразі обличчя, у висоті чола й навіть манері говорити. Словом, поспілкувавшись із солдатами-інтелектуалами на блокпосту перед Маіруполем, ми вже не сумнівалися – місто нам сподобається.
І не помилилися: Маріуполь виявився чудовим містом, що разюче відрізняється від решти прифронтових міст й узагалі не вписується в наше уявлення про Донбас. Чесно кажучи, навіть дивно, що воно знаходилося в складі Донецької області. Але після відвідин я вже розумію, чому терористам так і не вдалося його захопити, чому Маріуполь, попри своє надважливе стратегічне розташування, не перебуває в складі ДНР – і причини ці аж ніяк не військові. Я б назвав їх радше психологічними чи ментальними – просто це місто за своїм духом інше, відкрите, багате саме в собі, горде і нескорене. А все це завдяки морю, адже Маріуполь – місто-порт.
До речі, ви міркували колись над тим, чому міста-держави, міста-республіки найчастіше виникали на берегах морів? Справа в тім, що море – це відкрита перспектива, а значить можливість не обмежувати себе географічним розташуванням, мати доступ до всіх куточків світу. Порт – це місце зустрічі: культур, людей, ідей, що розвивають світ. Людей з портового міста складніше зомбувати, ними важче маніпулювати, бо вони – вільні. Людина, яка щодня бачить безкрай моря, має вроджену рису із скепсисом споглядати на всі обмеження, вона за своєю природою демократична й відкрита до світу. Таким і є Маріуполь.
Космос мультикультуралізму, в якому ще з давньогрецьких часів творилися поселення, на місці яких нині збудовано Маріуполь, наклав потужний відбиток на атмосферу міста й ментальність його мешканців. Маріуполь, Одеса, Констанца, Дюррес, Дубровник, Рієка, Трієст – це особливі міста на мапі Центрально-Східної Європи, адже в них є одна дуже важлива спільна риса. Вільність, свобода. Усвідомивши це, за долю міста я тепер спокійний – воно за натурою своєю не може бути частиною жодної квазі-республіки чи іншого молоха. Це місто вільних, гарних і відкритих до світу людей. І хоч навколо Маріуполя зараз окопи, військові у цих окопах читають книжки. Такі вони – магія і дух цього міста.
