Мігранти: польові випробування російської зброї гібридної війни біля українських кордонів
«5–11.08.2021»
За своїми масштабами нинішню міграційну кризу на литовсько-білоруському кордоні неможливо навіть порівнювати з Європейською міграційною кризою 2015-2016 років, коли до Європи незаконно проникли від півтора до двох мільйонів мігрантів, і навіть з подіями 2020 року, коли кордон з Євросоюзом з політичних мотивів відкрив для сирійських біженців турецький президент Ердоган. І все ж, як іще один шматочок салямі у розв’язаній Росією проти Заходу гібридній війні, в силу низки особливостей він несе не менше загроз як для Євросоюзу, так і для сусіда Білорусі (і союзника Литви) України.
Що це за особливості. По-перше, найочевидніше. Хоча останніми місяцями до Євросоюзу масово тікають громадяни Білорусі, що слідом за своїм диктатором занурюється в безодню божевілля, зброєю (витратним матеріалом) в міграційній атаці стали жителі країн, розташованих за тисячі кілометрів від Мінська, на інших континентах. У Мінську пояснюють раптовий наплив до країни жителів Іраку великою привабливістю на туристичних ринках Близького Сходу білоруських красот. І кажуть, що нічого не можуть вдіяти зі зростаючим з кожним днем потоком «туристів». Тим часом, на прикладі білорусько-українського кордону тепер уже не єдина диктатура в Європі демонструє велику гнучкість у трактуванні карантинних заходів як приводу для обмеження перетину кордону. Добре, що статистика нових хворих і смертей від коронавірусу в Іраку за останній місяць більш ніж тривожна.
За зростаючої кількості авіарейсів пропускна здатність авіакоридорів обмежена, а разом з нею, вкрай обмежений і приплив нових мігрантів. І у Лукашенка (втім, у мене немає сумнівів, що за ним у цій кризі стоїть хтось рівня Патрушева — для білоруського царька масштаб планування операції занадто великий) немає на території країни, як у Ердогана, таборів з сотнями тисяч сирійських біженців. А отже, хоча Білорусь і межує одразу з трьома країнами Євросоюзу (Латвія, Литва і Польща), для досягнення максимально швидкого й максимально руйнівного ефекту атака була вимушено зосереджена на одній Литві. У масштабах невеликої Литви ефект від декількох тисяч мігрантів виявився більш руйнівним, ніж від сотень тисяч для промислових гігантів Євросоюзу.
Як і в будь-якій кампанії гібридних війн, створення за допомогою мігрантів критичного навантаження на інфраструктуру Литви лише найочевидніша, і не основна мета агресорів. — Це політична дестабілізація, як через зростання невдоволення населення, так і через неминучу критику уряду як справа, так і зліва за а) недостатню жорсткість / б) надмірну жорсткість вжитих у зв’язку з напливом до країни нелегальних мігрантів заходів. Це зростаюча критика Литви на міжнародній арені, першою (але не останньою) ластівкою якої традиційно стало Управління верховного комісара ООН у справах біженців, що вічно реагує на наслідки, а не на причини, і цим незмінно підіграє Кремлю (свідомо чи несвідомо, баждуже). А за ним впишуться й інші прокремлівські та вільновизначені правозахисники.
У ролі затравки у світові ЗМІ вже вкинуті покусані до смерті литовськими чи то собаками, чи то прикордонниками іракські хлопчики, підкріплені інсценівками розслідування та реакцією костюмованої «громадськості» в самій Білорусі. Немає сумніву, що найближчим часом, у міру успішності вживаних литовською владою силових заходів, слід чекати десятки нових жертв. Не всі з яких, на жаль, будуть уявними. Лукашенко і його кремлівські господарі вже неодноразово доводили, вони не бояться забруднити руки в крові.
Що далі. Навчена досвідом попередніх криз європейська бюрократія цього разу діє незрівнянно оперативніше. Досить було заяви про можливі санкції на адресу всіх причетних до організації білоруської міграційного кризи, як провідна іракська авіакомпанія «Iraqi Airways» оголосила про начебто припинення польотів на маршруті Багдад-Мінськ (на момент написання статті поки незрозуміло, що з рейсами з Сулейманії й Басри). Уже ведуться переговори про контроль і над іншим коридором для іракських біженців — через Туреччину. Отримане литовськими прикордонниками добро на застосування силових методів для недопущення незаконного перетину кордону в перші ж години призвело до значного зменшення припливу нових мігрантів, давши разом із цим новий імпульс пропагандистській частині гібридної атаки.
Чому це ще не кінець. «Iraqi Airways» хоча і найбільша, не єдина іракська авіакомпанія. Нехай у розпорядженні «FlyBaghdad» і немає Boeing 747-400, що вміщає одразу 600+ пасажирів (саме цей єдиний у всьому пасажирському флоті Іраку гігант був задіяний на маршруті Багдад-Мінськ останнім часом), зате літаки цієї авіакомпанії крім Мінська літають лише до Сирії, Лівану, Пакистану, Ірану, Йорданії, а отже, незрівнянно менше вразливі до санкцій Євросоюзу. Більше того, в середу держсекретар Ради безпеки Білорусі Олександр Вольфович анонсував нові «потоки туристів» з Африки, Пакистану, Середньої Азії. А що стосується самого Іраку, з суботи стартує новий маршрут зі столиці іракського Курдистану Ербіля.
У Білорусі й без цього накопичилося в рази більше «туристів», ніж уже потрапило в Литву. Без суцільної системи загороджувальних споруд уздовж кордону, яку тільки збираються будувати, литовським прикордонникам усіх їх не зупинити. Плюс Мінськ і Москва завжди зможуть розширити фронт атаки на сусідню Латвію, а також, можливо, й Польщу. Не забуваймо і про більш ніж тисячі кілометрів білорусько-українського кордону. Коли я ще тиждень тому вперше написав про ймовірну загрозу для України, мені заперечили, мовляв, бігти до України серед біженців дурних немає. Що ж, подивіться на білоруських силовиків, а хто їх запитає? Утім, головне питання не в цьому. — Чому Мінськ і Москва розв’язали атаку мігрантів саме зараз?
З одного боку, в період літніх відпусток реакція литовської і європейської влади цілком передбачувано була не настільки швидкою. З другого — у світлі запланованих на вересень спільних російсько-білоруських військових навчань «Захід-2021» а чи не є сьогоднішня атака мігрантів їхнім першим етапом? Відпрацюванням у польових умовах застосування міграційного зброї в гібридних конфліктах? (Що, до речі, цілком могло б пояснити їх обмежений масштаб). Якщо так, вже в значно більших масштабах після прибуття додаткових «туристів» з Пакистану, Афганістану, Африки, вона цілком може бути застосована як частина першого етапу вторгнення з території Білорусі в Україну. Адже головна мета Кремля — ми, а не Євросоюз.
А що Україна? А Україна готується відзначити своє 30-річчя. У вільний від підготовки урочистостей час зміцнюючи кордон з Білоруссю хіба що переданням як гуманітарної допомоги колючого дроту Литві.
