Молдова. Дорожні замітки
Молдова — маленька країна. За кілька годин її можна об’їхати з півдня на північ. Знайомий винороб говорив мені, що між північним вином і вином з півдня Молдови — величезна різниця. 3-4 додаткових сонячних дня дає можливість винограду набрати природний цукор, тому вина з півночі трохи кисліші.
Мій приїзд до цієї симпатичної країни був досить коротким. Розгалужені вени досить пристойних доріг, добродушні й працьовиті люди, стрункі ряди виноградників під ласкавим сонцем Молдови.
ПРИДНІСТРОВСЬКА МЕРЗЛОТА
Придністровський прикордонник заходить до автобуса й збирає паспорти, цікавиться, чи виходить хто в Дубоссарах. В автобусі, який прямував з Києва до Кишинева, охочих відвідати невизнану республіку не знайшлося. Прикордонник схожий на демобілізованого солдата Радянської армії, який загуляв із товаришами по службі й ще не встиг потрапити додому.
Загуляло й саме Придністров’я, застигле в лихолітті, як дохлий жук у бурштині. Якщо ви хочете потрапити до початку 90-х, то їдьте до придністровської мерзлоти. Уламок радянського союзу. Соціалістичний пустоцвіт. Парк радянського періоду. У Тирасполі людина з фотоапаратом може викликати підозру пильного КДБ.
Відвідування Придністров’я — задоволення сумнівне. Можна подивитися, на що можуть перетворитися «ДНР-ЛНР» у разі «замороження» конфлікту на Донбасі. І нехай вас не бентежать сучасний стадіон, супермаркети та заправки. Совок, з легкими вкрапленнями капіталізму.
Нещодавно президент невизнаної Придністровської Молдавської республіки (ПМР) Євгеній Шевчук видав указ, що передбачає підготовку до приєднання до Росії. У Молдові (й не тільки в ній) це сприйняли як передвиборче загострення у «президента»-крадія (в ПМР вибори президента відбудуться 11 грудня 2016 року).
Чергове «приєднання» не відбудеться, оскільки невизнана республіка й у цьому статусі виконує завдання Кремля. Придністров’я — якір, який має утримувати Молдову у сфері життєвих інтересів Росії.
Придністров’я — бандитський анклав, розсадник корупції, злодійства, нелегальної економіки з безліччю «сірих» схем, і саме у цих іпостасях ця «держава» відбулася.
Хто буде наступним президентом «республіки» не настільки важливо й нічого не змінить. Більшість людей зі здоровим глуздом звідти поїхали. Залишилися тільки ті, хто готовий жувати жуйку 25-річної давності про румунських фашистів із Кишинева.
Молдова на разі не змогла вилікувати хворобу, але навчилася з нею жити. Придністров’я перетворено на бізнес-майданчик. Багатьох впливових молдавських політиків звинувачують у тому, що вони мають успішний бізнес у бунтівній республіці.
Подачки від РФ, контрабанда (в Одесі можна купити сигарети й помідори з Придністров’я). Так і живе «придністровський народ», за повної відсутності будь-яких перспектив.
Мерзле віконце нової спільноти братів придністровців мало цікавить Путіна та його поплічників. І тільки відчутне послаблення Росії може дати шанс для відновлення суверенітету Молдови.
Питання про мову, доведене до повного абсурду, стало непереборною перешкодою для більшості у Придністров’ї. За двадцять з гаком років багато хто з них не спромігся вивчити молдавську мову, а усвідомлення того, що вони — придністровці, яке прийшло раптово, дозволило на багато років застрягнути у крижаній брилі між Молдовою та Росією. Майже держава, майже незалежність, майже суверенітет.
ГАГАУЗЬКИЙ ПАСЬЯНС
Місто Комрат — столиця гагаузької автономії у складі Молдови. Вперше я зупинився у цьому місті не у друзів, а в готелі. Встановлення пам’ятника батькам на сільському кладовищі не налаштовувало на спілкування ыз приятелями, а рідна сестра виїхала з Молдови кілька років тому.
Навіть короткий візит до Гагаузії дав можливість побачити те, що Росія активно працює в цьому регіоні. У готелі перебувала делегація з Татарстану, яка привезла в подарунок автономії музичні інструменти. З 2012 року послом РФ у Республіці Молдова є Фарит Мухаметшин (татарин за національністю).
Гагаузька автономія у складі Молдови — це не штучне Придністров’я і не фейкові Новоросія та «ЛНР-ДНР». У статусі невизнаної республіки Гагаузія перебувала зовсім недовго (1990 - 1994 рр.). У грудні 1994 року парламент Молдови ухвалив Закон «Про особливий правовий статус Гагаузії (Гагауз Єрі)», наділивши регіон із компактним проживанням гагаузів на півдні Молдови правами автономії, а 1999 року, після проведення адміністративної реформи, АТУ Гагаузія остаточно закріплено в конституції Молдови.
Москва зробила знаряддями впливу на нові незалежні держави не лише невизнані й самопроголошені території, а й реально існуючі автономії, національні рухи. За Путіна невизнані республіки та автономії стали інструментом політики, спрямованої на реставрацію радянської імперії шляхом залучення пострадянських держав до Митного та Євразійського союзів.
Це був мій третій приїзд до Молдови за короткий час, тому мене не здивували прапорці РФ у маршрутках, «куточки» Росії в музеях та георгіївські стрічки в найнесподіваніших місцях. Гагаузія вже давно живе чужими, нав’язаними ззовні, смислами. Більшість місцевих жителів налаштовані проросійськи, й це не дивно, оскільки вони перебувають у російському інформаційному просторі.
Гагаузів лякають старими байками про те, що Румунія поглине Молдову, захопить їхню землю й перетворить їх на рабів. Євросоюз уявляється феєрверком гей-парадів, де всі гагаузькі мужики переженяться між собою. Набір дурниць стандартний, перевірений та дієвий.
Ось і ходять гагаузи в георгіївських стрічках і хизуються тим, що вони, разом із росіянами, спадкоємці перемоги.
КИШИНІВ
Кишинів почав більше говорити рідною мовою. Тут менше радянського нальоту. Пам’ятник Леніну знесли із центральної площі столиці, ще 1991 року. Потім його закрили рекламним щитом, а тепер Ілліч стоїть на території колишнього ВДНГ, поруч із ним грають діти і з радістю фотографуються іноземні туристи. Співвідношення «Кишинів — Ленін» красномовно говорить про молдавський шлях декомунізації.
Розставання з радянськими символами тут починалося жваво. Перейменування найменувань відбулося на початку 90-х. Пам’ятаю гнівну статтю «Кому завадили челюскінці?», коли було перейменовано вулицю Челюскінців. Де Молдова і де челюскінці ...
Тут вже не пройдеш вулицями Куйбишева, Кірова та Панфілова. Немає і Новосибірської вулиці, хоча Новосибірська область прийняла багато репресованих молдаван. Чекістський цинізм не знає меж.
До автобуса залишалося кілька годин, і я вирішив спробувати місцевого розливного пива. Усміхнена барменша наповнила високу склянку. Я запитав назву пива й дуже здивувався, почувши її відповідь. Пиво виявилося українським. Дізнавшись, що я з Києва, барменша поділилася своїм яскравим враженням, пов’язаним з Україною — в Кишиневі виступав Святослав Вакарчук, і біля арки Перемоги було ціле стовпотворіння.
Їхав я до Києва, через Вінницю та Житомир ...
Валерій ФУЙОР, правозахисник, Київ — Комрат — Кишинів — Київ
