Можливість навчатися у «Дні» випадає не кожному, тому такий шанс втрачати не можна
Журналістика — не тільки вміння добре писати текст чи шукати якісь події. Передусім — це вміння розуміти, про що ти пишеш, усвідомлювати все написане тобою. Журналістика — професія універсальна, адже журналіст повинен знати все й розбиратися в усьому. Тим паче, коли ти працюєш у «Дні». Літня школа журналістики газети надзвичайно збагатила мій світогляд. По-перше, ти помічаєш, що в редакції працює багато молодих, але дуже освічених журналістів. Звичайне спілкування з ними розширює твій кругозір, дає поштовх дізнатися щось нове. По-друге, щоденні зустрічі — це те, чого не має в інших школах журналістики, які спрямовані на безпосереднє навчання журналістської майстерності. У «Дні» ти пишеш сам. Цього не вчать, хоча іноді текст вертають по три рази на правки. Натомість «День» завдяки зустрічам дає нам можливість збагатити світогляд, дізнатися щось нове. Ці зустрічі якось невидимо підштовхують нас до знань. Тобто коли ти спілкуєшся з якоюсь феноменальною людиною (а такими у нас були майже всі), то не хочеш якось лишатися в тіні. Тоді ти прагнеш перечитати якомога більше книжок, подивитися якомога більше хороших фільмів тощо. Після зустрічі з Оксаною Пахльовською я відразу зателефонувала мамі, й перші мої слова були: «Вона надзвичайна!» Це ж навіть важко усвідомити, що я пишу в газету, в якій друкується ця публіцистка. Теми, які висвітлюються в газеті, є надзвичайно болючими для кожного свідомого українця. Такими є події на Волині, Норильське повстання тощо. В Україні безліч газет, які позиціонують себе найкращими, проте проблем історичного минулого вони не торкаються. І це боляче. Лариса Івшина нещодавно сказала, що журналіст не може писати про Волинську трагедію, якщо він не прочитав книжку «Війни і мир». Я не знаю журналістів з інших видань, які б перечитали її й вміло висвітлювали цю проблему. Емоції, які переповняють мене щодня, неможливо передати словами. Після кожної зустрічі, після кожного робочого дня вражень просто не перелічити. Неодноразово ми поверталися додому надзвичайно втомлені, часто готові покинути все це, але розмова завжди закінчувалася словами: «А все-таки тут класно!» Можливість навчатися у «Дні» випадає не кожному, тому такий шанс втрачати не можна. Із нетерпінням чекаю наступного літа й, якщо пощастить, нового «Дня».
