Насильна «англізація»
Чому українські школярі не знають англійської мови?
Вивчення англійської мови – один із елементів інтеграції України у європейську систему освіти. Але зважаючи на рівень знання мови українськими студентами та школярами, вхід у цю систему для нас закритий залізними дверима з кодовим замком, на якому ми вже багато років поспіль набираємо стандартну комбінацію «12345678» і віримо, що колись вона обов’язково спрацює.
Знання англійської мови серед населення України залишає бажати кращого. За дослідженням тренінгової компанії «Education First» ми – на 44-й позиції з 68 країн світу, а рівень володіння англійською у нас класифікується як низький. Загалом, таку позицію можна виправдати тим, що люди, які навчалися за часів СРСР, здебільшого вивчали німецьку. Тому англійською володів лише невеликий відсоток населення, який використовував її для роботи.
Мабуть кожен пам’ятає ті численні відео, де українські студенти на Майдані дають коментарі світовим каналам вільною англійською, або записують власні звернення до міжнародної спільноти. Зрозуміло, що їх мову не порівняти з намаганнями говорити іноземною, скажімо, Віктора Януковича. Але таких студентів – одиниці. Переважно, це люди, які відвідували спеціалізовані курси, займалися з репетиторами і, можливо, мають досвід перебування в англомовному середовищі. Більшість же студентів та учнів вільним володінням похвалитися не можуть. Навіть високі бали у заліковках та атестатах ще не гарантують того, що студент може писати чи говорити англійською. Проблема навіть не у корупції, а в системі викладання.
Результати зовнішнього оцінювання з англійської мови 2014 року неприємно здивували голову Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука. За озвученими ним цифрами, з майже 70-ти тисяч абітурієнтів правильно відповіли на усі питання у тестах з англійської мови лише 87 осіб. 11 тисяч абітурієнтів змогли відповісти менше, ніж на 10 питань. А 100 осіб не відповіли на жодне. І це враховуючи той факт, що реформи в сфері вивчення англійської мови тривають понад п’ять років. Змінилися програми, вивчення англійської запровадили з другого класу, гуртки іноземної мови є навіть у дошкільних закладах. Загалом, зробили що могли, а хворий досі радше мертвий, ніж живий. Результати ЗНО незмінні з року в рік – іноземні мови, зокрема англійську, здають найгірше. Це при тому, що рівень тесту – середній. За міжнародною шкалою його можна прирівняти до В1. При тому, що упевнений рівень володіння починається з В2. Особисто для мене вивчення англійської мови – питання болюче. Я безрезультатно намагалася зробити це у школі та з репетиторами протягом 11-ти років. А згодом таки вивчила самостійно. Всього за рік. Але коли я проаналізувала, як саме проходив процес вивчення мови у школі, то зрозуміла, що там були створені всі умови для того, щоб жоден з учнів її не знав.
Взагалі, система викладання іноземної мови у сучасній загальноосвітній школі нагадує вивчення латини у навчальних закладах кінця 18-го століття. Принцип: «зазубрив-здав-забув» – щільно вкоренився у методиці. Відходу від цієї практики не сприяли ні програми, ні підручники. До прикладу, близько 20-ти років українські школярі вивчали англійську за горезвісною книгою авторства Плахотника. У ньому на кожен навчальний рік відводилося близько 10-15-ти тем. Структура кожної з них наступна: опорні слова, які треба вивчити, головний текст (здається вчителю напам’ять дослівно), а також кілька простих вправ на граматику та переклад, речення у яких дублюють головний текст. З року в рік теми та опорні слова повторювалися і лише частково урізноманітнювалися. Я маю знайомих, які розповідали цілі сторінки цієї книжки напам’ять без запинок, але щиро зізнавалися вчителям, що навіть поняття не мають, про що говорять. При цьому, вони отримували відмінні бали, бо якщо заглибитися у суть, програма поставила завдання вивчити, а не зрозуміти. В такому разі можна навіть сказати, що вони знали англійську. Знали як шкільний предмет, а не як іноземну мову. А ось тут і починаються проблеми. Продовживши вивчення англійської у виші, де від мене вимагали знання саме МОВИ, я зіткнулася з багатьма проблемами. Перш за все, я боялася вести діалог. Мені просто не вистачало слів для вираження думки. По-друге, не могла читати без словника. Програма вивчення мови у школах абсолютно не звертає увагу на синонімічний ряд, який насправді дуже поширений в англійській. До прикладу, простий іменник хвороба, має більше десятка синонімів, що вже і говорити про прикметники. Письмо не кульгало, бо писали одне і те ж, але оформити думки в цілісний текст було складно. Про слухання навіть не згадую, ніколи не чувши іншого акценту, крім українського викладацького, зрозуміти, що ж саме говорить англієць, було подвигом.
Варто визнати, що останнім часом ситуація з викладанням частково покращилася. Тепер вивчення англійської більше орієнтовано на діалог з учнем, інтерактивну роботу, але результату ми знову не маємо. Отже, проблема не лише в програмі.
Треба звертати увагу ще й на психологічний підхід. Повторюся – принцип «здав і забув» не дасть ефекту. Те, що завчене без розуміння, наш мозок надалі не використовує. Навіть у фізиці чи математиці, знаючи формулу, але не розуміючи, що означають її елементи, неможливо розв’язати задачу. Що і говорити про вивчення мови. При вивченні англійської почати варто було б навіть не з алфавіту, а з того, чим вона є. Поділюся особистим спостереженням. Учні з більш забезпечених сімей, які мають можливість виїздити за кордон, засвоюють мову швидше. Навіть при мінімальному контакті з носіями мови, до них приходить розуміння, що мова – це інструмент спілкування, і зникає бачення англійської як шкільної дисципліни. Більшість же учнів, що не мають мовної практики, психологічно не сприймають того, що розмовляти англійською –це обмінюватися інформацію, а не лише заробляти оцінку.
Після зламу усталеного сприйняття, мотивувати учня на самостійне вивчення мови досить просто. Більшість того, що слухає чи дивиться нині молоде покоління, американського виробництва. До цього і треба апелювати. Чому б не пояснити учневі, що пісню слухати значно приємніше, якщо це не набір звуків, а зрозумілі тобі слова, що фільм цікавіший, коли улюблений актор говорить однаково у кожній картині, а не переходить з фальцету на бас, що з улюбленою книгою в оригіналі не зрівняється жоден переклад? Тоді не потрібно буде змушувати дітей завчати списки слів, кожен сам дбатиме про свій словниковий запас. Особливо це розуміння важливе для підготовки до ЗНО. Читання літератури в оригіналі та перегляд фільмів допоможе відпочити від сухої теорії та позитивно вплине на результат.
Міністерство освіти може продовжити збільшувати години англійської мови у школах, проводити мовні табори, ускладнювати тест, але результат, на мою думку, лишитися незмінним. Насильна «англізація» себе не виправдала, то, може, варто перейти від батогів до пряників?
