Неймовірна історія Веґревільського Яйця, яку мають знати всі українці
Кордони мого світу завершуються там, де завершуються кордони моєї мови, — сказав якось Людвіг Вітгенштайн. А я додам — і кордони традицій. Дрібні побутові звички, характерні народу і збережені далеко від його земель, перетворюються на важливий духовний дороговказ до острова національної ідентичності в океані чужого світу.
Коли б ви почули назву Веґревільське Яйце, то подумали б, що мова йде про якийсь фільм із прибульцями або ще неопубліковане оповідання Стівена Кінга. Насправді ж, так називається пам'ятник на честь Канадської королівської кінної поліції поруч із містом Веґревіль. Його унікальність полягає у тому, що це — величезна писанка.
То як поєднати канадську кінну поліцію, писанку й новітні технології в одному Веґревільському яйці? Усе почалося із перших українських переселенців до канадської провінції Альберта. Дикі території, чужі правила, складні умови — їх життя звідусіль було оточене небезпекою. А загони кінної поліції Канади були створені якраз і для того, щоб допомагати переселенцям впоратися із викликами Нового Континенту.
Через століття, на території Альберти уже процвітала українська громада, а мером Едмонтона, столиці провінції, був Вільям Гавриляк. І коли прийшов час відзначити соту річницю Канадської королівської кінної поліції, громада обрала для цього ідею пам'ятника українській писанці. Писанка — символ вічності, безкінечності, воскресіння. Саме так сприймали своє нове життя у Канаді перші українські переселенці й, вочевидь, не помилилися.
Складна конструкція пам'ятника вимагала серйозних технічних знань та зусиль. Величезний дев'ятиметровий пазл, що складається з 524 зірок і 1108 трикутників спроєктовав Пол Сембалюк із допомогою фахівців Університету штату Юта. У концепції та плануванні Веґревільської Писанки було використано дев'ять інновацій у галузі математики, техніки, архітектури та комп'ютерної графіки й це у 1975 році!
Сьогодні пам'ятник — одна з найбільших туристичних атракцій Альберти. Тисячі позитивних відгуків та рекомендацій побачити диво на власні очі можна знайти на найповажніших туристичних сайтах світу — від Triphobo до TripAdvisor. Та що там, у серпні 1978 року Королева Єлизавета ІІ та Герцог Единбурзький Філіп завітали у Веґревіль під час свого Канадського туру аби подивитися на величезну писанку й поспілкуватися із місцевою українською громадою.
В часи зневіри, політичних і військових випробувань, буває здається, що український світ маліє. В кордонах держави, покаліченої тоталітарною машиною, є цілі регіони, що забули мову чи давні звичаї, а травматичний досвід минулого заважає розплющити очі на правду. Проте, це хибний шлях. Краще придивитися уважно і пізнати, що світ український — великий. І символи його присутності є на усіх континентах і у мільйонах сердець, що живуть в Альберті й Ріо-де-Жанейро, Мілані й Кракові, Чикаго й Лондоні, та навіть Воронежі. І якщо правильно розставити пріоритети культурної та міжнародної політики, Україна справді стане великою державою у всіх значення цього слова.
