Останній резерв Кремля
У організаторів шоу ненависті проблеми з кадрами. В хід пішли антисеміти, сталіністи, «вожді» фейкових партій і представники неіснуючих народів...
Гітлер напередодні поразки та своєї загибелі почав кидати в м’ясорубку дітей 12—15 років. Відтягнути крах Третього рейху це не допомогло, але для біснуватого було важливо потягнути за собою до пекла якомога більше люду. Серед усіх і свого. Путінський режим зазнає поразки не так стрімко та катастрофічно як гітлерівський, але з тією ж історичною невідворотністю.
Путін зав’язнув у Сирії і не має у цій цілковито чужій для Росії країні жодного розумного плану дій.
Спроби проковтнути Білорусь розбилися об Лукашенка, який хитріший і жорсткіший за Путіна, та до того ж і більший диктатор, ніж Путін.
Економіка Росії та життєвий рівень росіян повзуть вниз, і у Кремля немає жодних шансів зупинити це сповзання.
Нарешті, Україна. Кожний, хто стане президентом у цій країні, продовжуватиме європейський курс і не буде грати за кремлівськими правилами. І це Кремль і його обслуга знають достеменно. Жодного світла в кінці цього тунелю для Кремля немає. І в цих умовах путінський телевізор кидає в бій людей, які мають вигляд дорослих чоловіків, але при цьому зі свідомістю «важких» підлітків перехідного віку.
На телевізійну передову останнім часом постійно виходять такі екзотичні персонажі як «політолог» Араїк Степанян і «політик» Юрій Кот. Араїк Степанян — патологічний антисеміт, права рука іншого, настільки ж оскаженілого антисеміта, генерала Леоніда Івашова, президента Геополітичної академії. Степанян у цій «академії» служить відповідальним секретарем. На думку Араїка Степаняна, висловленій ним у ефірі відеоканалу Pravda.ru, «геноцид вірмен був замовлений єврейською англосаксонською мафією». Ось тут достеменно без коментарів.
У ефірі програми «60 хвилин» від 17.04.2019 Степанян повідомляв не менш екзотичні речі. «Якщо росіяни прийдуть у Європу, Європи не буде — вона лусне!», — пояснив Степанян Якубові Корейбі, який висловив переконання, що «саме російські українці приведуть Україну в Європу». Фриковатий «експерт» Якуб Корейба, якого Соловйов щойно зі скандалом вигнав із студії своєї програми «Вечір» ніскільки не образився і тепер чудово себе відчуває на тому ж каналі «Росія-1» у програмі «60 хвилин». Знайти іншу людину, яка настільки ж переконливо змогла б грати роль карикатурного «поляка за викликом», організатори російських шоу ненависті не змогли, і тому змушені терпіти Корейбу, попри те що той інколи в гротесковій формі каже сповна розумні речі.
Зокрема, коментуючи кепкування Скабєєвої та Попова над виборами в Україні, Корейба сповна резонно заперечив, що «українці самі будують свою політичну культуру», що «Україна — це єдина країна пострадянського простору, крім країн Балтії, в якій результат виборів непередбачуваний», і що «хто б не прийшов в результаті виборів до влади в Україні, повернення до Росії не буде».
Ці повністю справедливі зауваження викликали істерику в студії «60 хвилин». Для відсічі Корейбі, якого в студії позиціювали як повноважного представника Заходу, був виставлений професійний «російський українець» Юрій Кот, персонаж не менш екзотичний, ніж «політолог» Араїк Степанян. Араїк Оганесович емігрував до Росії з Вірменії. Юрій Володимирович 2014 року втік до Росії з України. Степанян — антисеміт, Кот — російський націоналіст. Обидва — завзяті сталіністи, але про це трохи пізніше.
Даючи відсіч колективному Заходу в особі Якуба Корейби, Юрій Кот заявив, що «це європейські українці стеляться перед Заходом, а ми, російські українці, розмовляємо із Заходом на рівних». Є люди, для яких національність стає професією. Навіть якщо ця національність уявна. Юрій Кот постійно каже від імені «російських українців», постійно намагається їх об’єднати та кудись повести. Виходить погано. Нещодавно Кот створив партію «російських українців», яку назвало «ПАРУС» і миттєво сам її очолив. Чи є у цій партії ще члени, крім самого Кота, сказати складно. Можливо, тому, що сам Кот навряд чи може виразно відповісти на питання, хто такі ці «російські українці». Є громадяни України, які розмовляють російською і на запитання про національність відповідають, що вони — росіяни. Їх багато воює на Донбасі проти російських окупантів. І на Майдані багато хто розмовляв російською. Проблема Юрія Кота не лише в тому, що він — непримиренний націоналіст, на межі нацизму. Його проблема в тому, що він — фрик. Тобто людина, що постійно виголошує якусь нісенітницю і здатна зіпсувати будь-який почин і будь-яку компанію. І поява таких персонажів на федеральних каналах — симптом того, що в організаторів шоу ненависті проблеми з кадрами.
Від виборів українського президента в студії «60 хвилин» раптово перейшли до Сталіна. Але від теми України далеко не відійшли. Оскільки приводом для обговорення ставлення росіян до Сталіна стали слова очільника МЗС України Павла Клімкина, який сказав, що «здорове суспільство не здатне любити, звеличувати та поважати тирана-параноїка». І додав, що «якщо таке трапляється, то це означає, що суспільство хворе».
Після того, як ці слова міністра закордонних справ України були зачитані та з’явилися на екрані в студії, з більшості експертів попер сталінізм. Особливо густий заміс цієї субстанції виявився у «політолога» Араїка Степаняна, який пояснив, що народ любить Сталіна за його героїчні звершення, серед яких Араїк Оганесович із самого початку навіщось згадав вирішальну роль Сталіна в перемозі в Громадянській війні. Я розумів, що знання цієї людини, яка на сором моїй країні саме тут отримав учену ступінь доктора філософських наук, обмежуються «Коротким курсом історії ВКП(б)». Але навіть у цій «біблії сталінізму», в переліку тих, завдяки кому більшовики виграли Громадянську війну, Сталіну відводиться друга роль, а на першому місці все-таки вказаний Ленін.
Професійний «російський українець» Юрій Кот, бажаючи похвалити Сталіна, оголосив, що саме він надихнув російський народ на перемогу у війні з фашистами. На боязкі спроби ведучого Попова виправити, мовляв, війну все-таки виграв радянський народ, а не лише російський, професійний «російський українець», протестуючи, захитав головою і продовжував наполягати, що війну виграли саме росіяни...
Коли в суперечці закінчуються аргументи, деякі громадяни доводять своє кулаками та починають кидатися предметами домашнього начиння. Аргументи в путінської інформаційної обслуги давно закінчилися. Тому в хід пішли антисеміти, сталіністи, «вожді» фейкових партій і представники неіснуючих народів...
