Піррів 2571-Д
«08–14.05.2020»
Ухвалення в другому читанні й у цілому багатостраждального законопроекту №2571-Д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з окремих питань функціонування банківської системи», який у соціальних мережах охрестили «анти-Коломойським», на відміну від першого читання, було сприйнято суспільством без колишнього оптимізму, я вже не кажу про ейфорію.
І йдеться тут не про 241 (з 16 тисяч запропонованих) враховану поправку, в яких ще мало хто розібрався. Та й мало хто які, в поганих звичаях нинішнього скликання Ради, між голосуванням у залі та підписанням Президентом внесе до його тексту додаткові зміни. Не в анонсованому зверненні Тимошенко до Конституційного Суду — американських мільйонів їй надовго не вистачить, та й без зовнішніх фінансових стимул-реакцій від зацікавлених у голосах її фракції олігархів Юлія Володимирівна-опозиціонер зазвичай голосує суворо навпаки, як учинила б у цій ситуації Тимошенко-прем’єр. Не у зареєстрованому тут же Антоном Поляковим проекті Постанови Ради про відміну голосування — так, якщо нерви і зіпсує, голосів однак не збере. І не в обіцяному головою Мін’юсту Малюською неминучому розгляді питання в Європейському суді. — Що все разом може щонайменше затягнути набуття повної сили закону навіть не на місяці — на роки (з усіма можливостями для зловживань українських судів, що випливають із цього).
Вимучений закон, що не має жодного стосунку до реальних реформ, прописаний як латка під конкретну ситуацію, не вирішує жодної системної проблеми країни, через які він знадобився. — Ні проблему підкупних судів, яким у нашій країні плювати на закони, на Баканова, і на президента, що знає номер його телефону. Ні проблему некомпетентного, закомплексованого, не бажаючого вчитися президента, за якого країною правлять виконавці-на-годину. — Який так нічого і не зрозумів і якого змусили підтримати цей закон. Ні проблему діри в бюджеті. — Міжнародний валютний фонд ще до голосування урізував удвічі і без того недостатню в світлі безодні, що відкрилася перед нашою економікою, програму фінансування, і напевно зріже ще за неминучі спроби відіграти закон у судах.
І головне, адже йдеться не про гарантії неповернення банку колишнім власникам, і не про гарантії відмови від компенсації ним «збитків» унаслідок націоналізації Приватбанку (включно і з кредиту МВФ). Незважаючи на розслідування та суди у Великобританії, Ізраїлі, на Кіпрі та в Штатах, незважаючи на всі томи розслідування Kroll, Ігор Коломойський не просто залишається на волі. Українські правоохоронці не розслідують шахрайські схеми українського олігарха, не намагаються розшукати та повернути вкрадені ним багатомільярдні активи, а Служба безпеки України, навпаки, вже не раз висловлювала незалежному правлінню Приватбанку свою незадоволеність через спроби відсудити вкрадені Коломойським і Боголюбовим мільярди в зарубіжних судах, що тривають.
А значить, телеканал, сайти, голови олігарха, що говорять, і надалі вливатимуть річки брехні у вуха українців, що підсіли на них, а сам Коломойський, а з ним цілі сонмища Суркісів, і надалі купуватиме суддів, окремих і одноразово цілими фракціями депутатів, розставлятиме за потурання президента своїх шавок на ключові місця, далі доїтиме дотації, преференції для свого бізнесу з бюджету, і, як ми бачимо з Ахметовим, не він один. І, що ще важливіше, в очах щонайменше доброї половини країни (також і президента), тепер він жертва «змови порохоботів, соросят, світових залаштунків», а не павук, що висмоктав із країни до порожньої шкірки всі соки.
Тому, коли я читаю про вітання щодо ухвалення законопроекту №2571-Д від представництва Європейського союзу в Україні, інших європейських дипломатів, знизую плечима: З чим?! З тим, що зграя, яка засіла на Банковій і Грушевського, отримала декілька місяців відтермінування? З тим, що в кишені мародерів, що жиріють на пандемії, від влади перетече ще декілька сотень мільйонів? Із тим, що зграя популістів, яка залякує електорат «здачею інтересів країни» (Коломойський = Україна?!), маючи у своєму розпорядженні необмежений ресурс телеканалів олігархів, і надалі зніматиме політичні окуляри? Із тим, що Дракон-Коломойський як ніколи сповнений сили, анітрохи не засмучений, навпаки, він лише нагуляв апетит? Так, цей кредит МВФ потрібний сьогодні Україні як повітря. Як апарат життєзабезпечення лежачому в комі. Але про повернення пацієнта до свідомості, а тим більше про його одужання, навіть з кредитом, не варто й казати.
